Громадян, у яких з самого ранку трусяться руки, а настійна думка, чим би промочити пересохлі губи, не залишає аж до цілющого ковтка оковитої, не завжди можна зустріти у численних горілчаних відділах магазинів. Як правило, цей контингент обирає пляшку самогону, яка обійдеться майже вполовину дешевше, та й ефект, залежно, звісно, від совісті «виробника», значно дієвіший. Зважаючи на популярність такої продукції, деякі підприємливі рівняни облаштували такі собі міні-гуральні та роблять на самогоні справжній бізнес. Дарма, що міліція вдає, ніби ганяє цих «підпільників», звітуючи, приміром, що з початку року тільки в Рівному виявили 56 фактів самогоноваріння, вилучили понад півтонни самогону і притягнули до відповідальності 215 осіб. Чи не на кожній вулиці можна знайти кілька «точок», де за помірну ціну продадуть пляшку самогону. Є й «бізнесмени», які поставили свою справу на вищий рівень і торгують самогоном навіть гуртом. Яскравим прикладом розмаху самогонної справи став останній випадок — у квартирі однієї з рі внянок на вулиці Волинської Дивізії працівники міліції вилучили, а згодом у присутності понятих вилили просто в унітаз півтонни браги і двадцять літрів готового «натурпродукту».
— Партія самогону, яку ми вилучили на Північному, — розповідає начальник відділу дільничних інспекторів міліції Рівенського РВ УМВС Руслан Стрельбицький, — найбільша за останні декілька місяців. Зазвичай вилучаємо значно менше. Цікавим є той факт, що минулого року вже був подібний випадок з цією жінкою, але вона знову взялася за своє. Каже, що то єдиний вид її заробітку, який дозволяє утримувати сім’ю. Подібні пояснення дільничним інспекторам доводиться чути часто. За словами пана Стрельбицького, міліція щодня викриває по 5-6 точок збуту самогону. Займаються цим видом бізнесу здебільшого пенсіонери та безробітні рівняни, для яких шість гривень за кожну продану літру самогону є суттєвою підтримкою сімейного бюджету. Місця, де реалізовується самогон, не потребують особливої реклами. Самогонники спочатку пригощають своєю продукцією сусідів, знайомих, а ті потім переповідають іншим. Згодом ті, хто любить міцні і недорогі напої, самі знаходять реалізаторів. В той же час, самі бізнесмени зазвичай своєю продукцією не зловживають. На сьогодні, як стверджує пан Стрельбицький, найбільш неблагополучними районами у нашому місті за кількістю точок збуту самогону є два мікрорайони — Північний і Боярка. Така географія самогоноваріння, на думку працівників міліції, в першу чергу пов’язана з фінансовими статками людей, які там проживають. — На Ювілейному, — каже пан Стрельбицький, — теж є точки збуту самогону, але не так багато. Я пояснюю це тим, що більшість мешканців цього мікрорайону працюють на «Азоті», мають непогану заробітну платню, а тому відповідно, можуть дозволити собі купувати магазинну горілку. Зрештою, вони цінують свою роботу і у більшості не зловживають алкоголем. У дільничних інспекторів, які вже не перший рік займаються виявленням точок збуту самогону, є відпрацьована роками методика їх виявлення. Зазвичай, дізнаються вони про це під час бесід із мешканцями будинків у своїх районах. Частенько телефонують у міліцію і сусіди самогонників, які скаржаться, що їм набридло бачити п’яні обличчя у своєму під’їзді та постійно відчувати сморід браги. Ще кращим джерелом інформації є конкуренти по аналогічному «бізнесу». У таких випадках інформацію «зливають» до найдрібніших деталей. Втім, досить часто трапляються випадки, коли здають «точки» самі ж місцеві алкаші, зателефонувавши на спеціальні телефони довіри МВС. Причини, які передують таким дзвінкам, можуть бути різними: починаючи від того, що реалізатор не захотів дати «півлітри на вексель», і закінчуючи отруєнням неякісним самогоном. — Якщо бути відвертим, — каже пан Стрельбицький, — людину, яка почала займатися самогоноварінням на продаж, дуже важко віднадити від цієї справи. Насамперед через низький рівень заробітної плати певного прошарку нашого населення. Недосконала також законодавча база, яка регулювала б ці питання — закон не забороняє виготовляти самогон для власного вживання, а за продаж передбачена лише адміністративна відповідальність. Скажімо, пійманому за руку вперше загрожує штраф всього від трьох до п’яти неоподатковваних мінімумів доходів громадян. От і виходить, що вилучили ми в самогонника його продукцію, вилили в присутності понятих в унітаз, наклали штраф, а вже через деякий час надходить інформація, що за цією ж адресою знову діє «точка».
Коментар Головний лікар центру психічного здоров’я населення Ігор Миронюк: — Самогон набагато шкідливіший від горілки. Особливо той, що виготовляють не для себе, а на продаж. В першу чергу тому, що такі напої зазвичай погано очищені, містять багато сурогатів та хімікатів, які самогонники добавляють, щоб прискорити процес бродіння чи збільшити міцність самогону. А звідси і тяжкі наслідки, що виникають у результаті вживання самогону, такі як: алкогольні отруєння, зростання кількості алкогольних психозів, дистрофія м’язів, біла гарячка та набряки головного мозку. Здебільшого це стосується населення сільської місцевості, де найбільше вживають цей різновид алкогольного напою. Прикрим є і той факт, що чимало алкоголіками стають вже у підлітковому віці. Власне, це й не дивно, адже в селах для молоді майже не існує умов для самореалізації, тому вони часто і опускаються на дно склянки. За офіційною статистикою у нас в області щорічно помирає від передозування алкоголем до ста чоловік.
