Таки хочу знайти цей склад. Той самий, куди нині звозять портрети Леоніда Кучми, які прикрашали донедавна кабінети практично всіх керівників державних органів. Один із них взагалі шокував мене років з п’ять тому. Навколо його робочого місця було аж три (!) портрети Кучми. Один над головою, другий на столі в рамочці, третій на стіні збоку чи то з дочкою, чи то з онуком, чи то з собачкою. Тепер ці портрети безслідно зникають. Про магазин я взагалі не кажу, колега півстолиці обійшов, аби придбати зображення Леоніда Даниловича. Нема. Так-от і думаю, що не може такого бути, щоб цю портретну купу викидали просто так на смітник. Ризиковано. Додому забирати і в спальні повісити? Теж навряд. Зберегти, аби потім продати?
Таки хочу знайти цей склад. Той самий, куди нині звозять портрети Леоніда Кучми, які прикрашали донедавна кабінети практично всіх керівників державних органів. Один із них взагалі шокував мене років з п’ять тому. Навколо його робочого місця було аж три (!) портрети Кучми. Один над головою, другий на столі в рамочці, третій на стіні збоку чи то з дочкою, чи то з онуком, чи то з собачкою. Тепер ці портрети безслідно зникають. Про магазин я взагалі не кажу, колега півстолиці обійшов, аби придбати зображення Леоніда Даниловича. Нема. Так-от і думаю, що не може такого бути, щоб цю портретну купу викидали просто так на смітник. Ризиковано. Додому забирати і в спальні повісити? Теж навряд. Зберегти, аби потім продати? Та хто ж його купить? Не інакше як є десь в «органах» спеціально уповноважений завгосп, який збирає по кабінетах Кучму у всіх видах і складає на виділеній для цього площі, звіривши інвентарні номери кожного із предметів. Має той завгосп, напевно, кілька великих зірочок на погонах. А що? Там і двірники, напевно не нижче майора... Тепер нова проблема: чиї портрети вішати на стіни замість Кучми? Скажете, що у листопаді дізнаємось? Так то воно так, але ж ці портрети слід виготовити і розіслати. Щоб не бігав вранці 1 листопада по місту помічник голови облдержадміністрації у пошуках портрета Мороза чи Ющенка. Щоб і ці портрети, і ще один були напоготові, десь близько. Щоб вже о шостій ранку всі могли побачити, що наш керівниик підтримував саме такого кандидата, якого треба. Просто радієш за виробника, який вгадає і запропонує у перші дні листопада потрібну кількість потрібних портретів для кабінетів начальства. Купу грошей заробить, поки податкова у себе нові портрети розвішуватиме. І ще цікаво: за які гроші ці глибокохудожні вироби купуються і скільки коштують? Я не запитую читачів. Бо не уявляю собі жодного із вас, що несе додому з базару портрет Кучми. Тільки на роботу. А на роботі кошторис є. Тільки неясно, чи той портрет до канцтоварів, чи до будматеріалів, чи ще куди відносять? Невже так і пишуть у кошторисі: «відро металеве для прибиральниці — десять штук, швабри дерев’яні — три штуки, паста для паркету — десять банок, портрети Януковича — десять штук, туалетний папір — п’ятдесят рулонів…» І все-таки хочеться на той склад потрапити. Ще з тих часів, коли портрет Брежнєва із сільського клубу зник. Був у клубі до листопада 1982-го, висів дуже гарний у рамі лакованій. А потім зник. Коли я запитав у завклуба, куди подівся цей витвір мистецтва, він грізно так на мене подивився. Партійний був. Я це до того, що на грошах наших князі, гетьмани та президенти поки що на Грушевському закінчуються. А Кравчук? Чому б на наступній купюрі у 500 гривень не зобразити нашого першого Президента? Тільки не у піжамі з піджаком, як на плакатах, що по вулицях висять, а красиво так, художньо. А на тисячні купюри й Леоніда Даниловича можна було б помістити. На згадку про стабільну гривню. Десять років керувала людина, більше, ніж Грушевський. Не буду розповсюджуватись далі. Хто знає, може, той завгосп, що портрети із кабінетів збирає, прочитає. Проблеми будуть. Хоча навряд. Ці завгоспи у погонах газет нині не читають. Нема їм коли, роботи багато.
