Рік, що минає, став для Рівного роком земельних скандалів, акцій протесту та внутрішньопартійних чвар. Головними "ньюзмейкерами" традиційно були чиновники та політики, які то сварилися,то мирилися, то отримували хабарі. Найцікавіші події 2013 року, про які можна було прочитати на сторінках "РВ" — у підсумковому річному огляді.
Коні не винні
Нерадісно почався рік для мешканців Мирогощі. Якщо у позаминулому році вони кілька разів пікетували обласну раду, то на початку 2013 року вирішили протестувати більш радикально, перекривши трасу Київ-Чоп. Люди постійно ходили пішохідним переходом, блокуючи рух автомобілів — так вони протестували проти приєднання їхнього підприємства до державного підприємства "Конярство України", в підпорядкування міністерству. Хоча, звісно, проблема була не у конях чи будівлі іподрому. Людей цікавили землі державного підприємства, які раніше розпаювали між мирогощанцями, але приватизувати через те саме міністерство вони не можуть.
Нерозважальна будівля
 |
 | |
На звання "найбільш нещасливе приміщення" цілком заслуговує будівля із складною історією — приміщення колишньої швейної фабрики, а ще раніше — в'язниці. Саме через цей історичний факт деякі рівненські політики та міський голова, вимагали у нових власників не розташовувати у цій будівлі розважальних закладів. Підприємці, звісно, слухати нікого не збирались і здавали його в оренду кому вважали за потрібне.
Спочатку у колишній в'язниці відкрилась піцерія, щоправда, пропрацювала вона там недовго — орендар вирішив із владою не зв'язуватись і свій заклад закрив. Наприкінці січня тут запрацювало кафе "Суренж". Але і воно стало об'єктом нападів з боку громадських організацій. Особливо дісталося восени, коли місцеві "Просвіта" та Братство вояків УПА поставили біля входу інформаційний столик-пікет, розповідаючи відвідувачам, що у цьому приміщенні колись катували та вбивали людей. І хоча співвласники будівлі наголошували, що закон вони не порушують, думки активістів це не змінило. Нещодавно там вчепили нову вивіску — тепер це кав'ярня "Шоколад".
Новий перинатальний з новими хабарами
 |
| |
Відкриття перинатального центру у Рівному мало б стати подією 2012 року. Однак попри плани і обіцянки, відкрити його зуміли лише навесні 2013-го. І справді, колишній міський пологовий будинок став медичним центром з сучасним обладнанням, що представники обласної влади називали своїм головним досягненням. Щоправда, пізніше один з депутатів-опозиціонерів заявив, що реконструкція перинатального обійшлася у 80 мільйонів гривень, і цих грошей вистачило б на кілька медичних центрів.
Але найцікавіше було пізніше — через кілька тижнів після відкриття тут стався перший корупційний скандал. Міліція затримала заступника, а на той момент — виконувача обов'язків головного лікаря Степана Лічнера з хабаром у майже дві тисячі доларів за влаштування на роботу у перинатальний центр медсестри. Лікаря визнали винним і присудили штраф у 17 тисяч гривень. На відміну від Ганни Чайки, головлікаря міського пологового, яка потрапила під суд за такий же злочин, Лічнер працювати в перинатальному залишився.
Неслухняних — геть з партії
Внутріпартійними чварами розпочалася весна для рівненських опозиціонерів, зокрема, для "свободівців". Сталося це через п'ять місяців після виборів до Верховної Ради, на яких частина "свободівців" агітували не за того, за кого "центр" вирішив. Тобто не за узгодженого опозиційного кандидата Юрія Вознюка, а за неузгодженого — Олексія Хахльова. Офіційно, саме через це у березні чотирьох партійців, серед яких найактивніший депутат міської ради Олександр Лащук і екс-лідер обласної "Свободи" Степан Молчан, виключили з партії. За чутками, неофіційною причиною були особисті неприязні стосунки між цими депутатами і нардепом Осуховським. Розрив політичних відносин супроводжувався елементами шоу — Лащук привселюдно вручив колишнім однопартійцям картини із зображенням Іуди та вбивці Цезаря Брута.
Непотрібні вибори
Невідомо, чи вплинули ці скандали на рейтинг опозиційних сил, але головне змагання весни вони програли. Позачергові вибори до обласної ради замість "вибулих", до Верховної Ради відбувалися 21 квітня і у політичних колах їх називали "нікому не потрібними", оскільки розстановку сил у раді вони жодним чином не змінили б. Схоже, сенсу у цих виборах не бачили не лише політики, а й виборці. Адже явка була рекордно низькою — лише 11 відсотків прийшли на виборчі дільниці. Фаворитами у передвиборчих перегонах були саме узгоджені представники опозиційних партій. Але врешті-решт з п'яти округів лише один кандидат від опозиції потрапив до обласної ради — Олексій Бучинський від Рівного. Усіх інших кандидатів називали провладними і наближеними до Партії регіонів.
Парк розбрату
 |
| |
У травні 2013 року почалася кількамісячна епопея під кодовою назвою "Війна з "Ліоном". Розпочав її депутат Анатолій Чугуєвець, публічно заявивши на сесії міськради про те, що ресторан "Ліон", розташований посеред парку ім. Шевченка, самовільно, а отже, й незаконно, зайняв земельну ділянку під літній майданчик.
Особливого звучання скандал набув на початку осені, коли "відвоювати" паркову землю вирішили громадські активісти. Щовихідних вони блокували роботу літнього майданчика, влаштовуючи там пікніки і супроводжуючи все це активною кампанією проти ресторану в соціальних мережах та пресі. До бійок не доходило, але градус протистояння був високим. Справою навіть зацікавилась прокуратура, яка винесла припис землю звільнити, який ресторан вже традиційно для себе не виконав.
А поки активісти сварилися з підприємцями, теплі осінні дні закінчились, і власники закладу були змушені майданчик просто неба закрити з комерційних причин. Цікавим моментом в цій історії було те, що міський голова Володимир Хомко, принаймні публічно, всіляко підтримував активістів у боротьбі за землю. При цьому його підлеглі, приймаючи делегацію з Польщі, ходили обідати саме у "Ліон".
Балада про сміття
 |
| |
Про сміття у 2013 році говорили багато. Іноді доходило до смішного. Зокрема, влітку фірма "Санком" презентувала нові для Рівного контейнери для роздільного збору сміття. Тобто у них мали б викидати пластикові пляшки. Але як їх встановили, так само швидко і забрали — на переобладнання. Виявилось, що місцеві бомжі "вичищають" контейнери від пляшок, які самі потім здають на переробку за гроші. Довелося фірмі витрачати додаткові кошти, щоб переробити отвори так, щоб з них вже не можна було нічого витягти.
Сортування сміття "Санкому" було потрібно для одного мегапроекту — сміттєпереробного заводу. Про нього міська влада говорила вже декілька років, і ось нарешті у липні стрічку урочисто перерізали міністр та іноземний інвестор. Завод мав би переробляти відходи на брикети, які потім би спалювали на "Волинь-Цементі".
Закривали завод не так урочисто. Наприкінці осені з'ясувалось, що підприємство не може переробляти сміття, оскільки тариф поки що не затверджено. А документа, відповідно до якого можна було б це зробити — не існує. Діяльність заводу без затвердженого тарифу може обернутися колосальними штрафами. Тому завод зупинився; його власники, які вклали сім мільйонів євро інвестицій, чекають вирішення бюрократичних проблем.
"Земля обітована"
 |
| |
Слово "садоводи", мабуть, ще довго не даватиме спокою деяким депутатам міської ради. Це слово із саркастичним змістом вперше було використане у публікації "РВ" щодо цього земельного скандалу і виявилось влучним, бо прижилось. А скандал полягав у тому, що тихцем депутати міської ради взялися вирішувати питання безплатної передачі у власність 74 земельних ділянок на вул.Київській та поблизу Басівкутського озера із формулюванням "під садівництво". Насправді, звичайно, це формулювання не заважало б будувати вілли на цих земельних ділянках.
Але навіть не цей факт обурив деяких особливо опозиційних до міського голови депутатів. Виявилось, що в списках майбутніх власників землі — родичі та друзі депутатів, причому не тільки з провладної фракції, а й від "Батьківщини". Розголос, втім, не завадив прийняти позитивне рішення, причому у закритому режимі. За ділянки, які дісталися родичам депутатів від "Батьківщини", розплатились голова фракції Юрій Запорожець, якого звільнили з партії, а також Марія Конощук і Володимир Зиль, котрі позбулись у партії посад.
"Швидкі" без сирен
"Казусом року" сміливо можна назвати ситуацію, яка виникла влітку із рівненськими швидкими допомогами. Їхні водії були змушені обгорнути проблискові маячки… чорними пакетами для сміття. Для того, щоб ДАІ не мало підстав штрафувати автомобілі за відсутність ліцензій на використання спецсигналів. А ліцензій не було, бо бюрократичні проблеми виникли внаслідок реформування станції швидкої допомоги у центр екстреної медичної допомоги. Ситуацію, звісно ж, одразу виправили, гроші на оплату ліцензій миттєво знайшлися. Але фельдшери ще довго згадували цей випадок з посмішкою.
Підзаробили у Кувейті
Найбільш обговорюваною подією спортивного життя міста стала, безперечно, поїздка міні-футбольного клубу "Кардинал-Рівне" у Кувейт на міжнародний турнір. Змагання тоді називали "неофіційним чемпіонатом світу серед клубів", хоча деякі команди зібрали для участі у турнірі ледь не збірні своїх країн.
"Кардинал" нічого такого не вигадував, розглядав змагання як непогану можливість для міжсезонних зборів, але врешті-решт представив Україну успішно. Рівняни вийшли до фіналу, де програли єгипетській команді (вона й була фактично збірною Єгипту). Рівненські футзалісти за три тижні ігор, засмагання і купання у Персидській затоці отримали ще й приз — 50 тисяч доларів.
Смертельний обгін Червонюка
Ім'я Олега Червонюка, власника Рівненського льонокомбінату, останні кілька років не сходило зі сторінок газет і веб-сайтів, особливо після його другого місця на виборах до ВР. Але у серпні цього року рівняни більше говорили про його сина — 19-річний Дмитро Червонюк, їдучи у джипі однією з хмельницьких доріг, причому зустрічною смугою, на смерть збив 26-річного хмельничанина. Хлопця посадили у СІЗО, звідки він пізніше надіслав публічне каяття. Родичі загиблого у щирість Дмитра, якого вони називали "мажором", не повірили. Олег Червонюк, який до цього полюбляв давати інформаційні приводи журналістам, після пригоди на публіці з'являвся вкрай рідко.
Останній віраж Трофимова-старшого
"Втратою року" стала смерть видатного рівненського спортсмена, засновника спідвейної династії Віктора Трофимова. Його серце перестало битись у жовтні на 76-му році життя. Останні кілька років він хворів, на публіці не з'являвся, проте на святкування 50-річчя рівненського спідвею на мототреці він таки прийшов.
Віктора Трофимова називають легендою спідвею. У складі рівненської команди він був багаторазовим призером чемпіонату СРСР, а у 1967 році — й чемпіоном країни. Став першим чемпіоном України 1961 року, двічі виходив до фіналу Особистого чемпіонату світу, де потрапляв до десятки найкращих. Свою любов до спідвею передав сину Володимиру, якому рівненський спідвей завдячує своїм відродженням на початку 2000-х років, а також онуку Віктору, котрий тільки починає мотоциклетну кар'єру. В останню путь спортсмена проводжали за традицією на мототреці, під ревіння моторів.
Київ підпорядкований Рівному
Принаймні у військовому сенсі. Саме Рівне стало центром базування нового військового оперативного командування "Північ", утвореного на базі 13-го армійського корпусу. Керувати новим командуванням довірили Ігорю Колеснику, у його підпорядкуванні перебуває 14 областей, в тому числі й столиця. А у Рівне продовжують з'їжджатися понад 400 нових офіцерів — для них у найближчі роки командування планує звести два нових будинки, частину ж військових поселять у Костополі.
За словами Ігоря Колесника, оперативне командування "Північ" — "це значно вищий, порівняно з армійським корпусом, рівень відповідальності та повноважень".
Хіт "YouTube" місцевого масштабу
За один вечір і майже не встаючи зі стільців відзняли свій новий кліп музиканти з рівненського гурту "Ot Vinta". Щоправда, для цього знадобилось більше 50 дублів, адже музиканти вирішили зробити відео не монтованим, а все зафільмувати одним кадром. Пісню обрали жартівливу — "Накурила баба журавля". Феномен цього відеокліпу в тому, що за два місяці його подивились понад 200 тисяч українців, а для українського музиканта — це неабияке досягнення. Знімали відео силами місцевих майстрів камери.
"Майдан" під Шевченком
Значно менше людей, аніж у сусідніх Тернополі чи Львові, збиралося на рівненський Євромайдан, у середньому 2-3 тисячі на щонедільних віче від початку акцій протесту. Проте наметове містечко — з одного військового намета і бочок для обігріву — запрацювало і в нас. З бажаючих підписатися за євроінтеграцію або відставку Кабміну під час акцій на майдані Незалежності вишиковувались черги. А найбільш активні протестувальники пікетували ще й міську та обласну ради, обласну адміністрацію і міліцію.
