У трьох наметах, встановлених у центрі Києва, ночують десятки рівнян. Чимало розходиться на ніч по знайомих чи найманих квартирах, проте щодня повертаються на Майдан як додому. Біля металевих пічок, встановлених посеред наметів, гріються різні люди: бізнесмени, вчителі та медики, пенсіонери і студенти. Деякі у столиці уже кілька тижнів, хтось приїздить лише на вихідні, інші — на кілька діб. Але всі запевняють: їхати з Майдану не збираються.
Сергій Симонюк, мешканець с. Корнин Рівненського району: — Я майже від початку тут. Недавно телефонував на роботу, кажу шефові, що, може, й до весни стоятимемо. А він мені: "Повернешся — приймемо на роботу"... Головне — перемога. Ми усі, хто тут на Майдані, хочемо змінити владу, щоб якщо не ми, то хоча б молодь жила у хорошій країні. Дечого вже добилися: тепер нас боїться "Беркут", в очі принаймні нам жоден з них не може глянути. Я, до речі, на Майдані знайшов хобі — збираю підписи відомих людей, які тут виступають. Розписуються вони мені на светрі. Ношу його з гордістю. Ночую у наметі, а помитися їздимо до киян: вони приходять і забирають нас. Віктор Сачанок, пенсіонер із Кузнецовська: — Стояти будемо до 14 січня — таке моє передбачення. Під тиском народу влада повинна поступитися до цього часу. Вважаю, що потрібно наполягати на перевиборах і парламенту, і Президента. Зміна уряду нічого не дасть, бо новий уряд, сформований старою владою, буде таким же. Ігор, мешканець Кузнецовська: — Знаєте, чим запам'ятовується кожна моя зміна на Майдані? Тим, що жодного разу я не натрапляв на людей без усмішок. Як і багато хто, я втомився від брехні української влади. Хоча Януковичу, якби його зустрів, подякував би за те, що він згуртував українців проти себе. Я приїжджаю сюди щотижня, бо хочу жити у державі, де існує закон, де не потрібно боятися. На роботі мені вже погрожували звільненням, а я все одно їжджу. Вважаю, ми повинні стояти до повного перезавантаження влади. У цьому нам мають допомогти Європа і США. Нам зараз дуже потрібна їхня підтримка. Вони мають нас взяти за чуба і витягти з цієї ситуації, бо самим нам чогось не вистачає… У силовий розвиток подій я не вірю. Самі ми силу не застосуємо, а влада, думаю, також на це не піде. Серед "регіоналів" теж є розумні люди. Юліана Вознюк, навчається у Франції, родом з Рівного: — Покинула навчання перед сесією, доведеться екзамени перездавати, але я не могла більше сидіти у Франції, поки в Україні люди борються за краще життя. Я хочу після навчання жити в Україні, але європейській: з хорошими законодавством, економікою, умовами життя. Тут зі мною мама також. Тато сумує, але нам сказав: їдьте. Я не знаю, чим закінчиться ця єврореволюція, бо ж ніхто навіть не думав, що вона розпочнеться. Але ці люди з їхньою безмежною вірою в очах просто так розійтися не можуть. Микола, мешканець Кузнецовська: — Сину моєму — 15, він мене підтримує і пишається мною. Мій терпець увірвався 11 грудня, коли "Беркут" намагався розібрати барикади і кияни вийшли на підтримку мітингувальників. Я тоді зрозумів, що лежати вдома на дивані більше не можу. Після того я вже нічого не боюся. Але не хочу, щоб надалі хтось міг бити моїх дітей. Нині влада намагається нас ігнорувати, ніби не помічає. Аби ми самі розійшлися. Але ми цього не зробимо. Не думаю, що законним шляхом нам вдасться добитися відставки Януковича. Скоріше за все, від влади усунути його зможемо лише у 2015 році. Проте маємо домогтися, щоб уряд пішов у відставку, щоб звільнити генпрокурора Пшонку, який подає неправдиву інформацію, щоб покарали всіх винних у побитті мітингувальників. Василь Косянчук, мешканець с. Шпанів Рівненського району: — Стою, аби в Україні змінилася влада. Я хочу жити в державі, де кожен має право вільно висловлювати свою думку, де міліція не могтиме без-будь яких пояснень забрати з дому і побити до напівсмерті, де я переходитиму дорогу без страху, що мене зіб'є хтось, хто перед цим дав хабара даішнику. Думаю, незабаром може розпочатися силове протистояння. Бачив, як на вул. Грушевського збирали "Беркут". Таке враження, що готували до атаки. Але мені не страшно. Я знаю, за що борюся. А от чи знають, за що стоять ті, хто приїздить на Антимайдан? Маю знайомих із спиртзаводу нашого. Зарплата там мізерна, проте людей під страхом звільнення змусили їхати до Києва на підтримку Януковича. Автобус із цими людьми рівненські активісти не пускали. Потім люди приходили і дякували їм, що принаймні через них не поїхали до Києва. Влада не має права так використовувати людей. Олександр, бізнесмен з Дубна: — Я приїхав попрощатися з Майданом. У людей було величезне піднесення, його можна було використати, аби щось насправді змінити, а опозиція це все, вибачте, прос..ла. Я не бачу більше перспективи. Опозиційних лідерів запитував: на кого ми тиснемо, тут стоячи? Яка мета? Вони не можуть відповісти. Найбільший позитив — це те, що ми показали: український народ є. За час, поки стоїть Майдан, опозиційні лідери, мабуть, жодного разу зі сцени не кинули: "Юлі — волю". Бо вони не хочуть, аби Тимошенко звільнили. Знають же, якщо вона вийде з-за грат, то доведе розпочате народом до кінця. А їм цього не треба. Дивує позиція світової спільноти. Майдан силою розігнали. Які ще аргументи потрібно, аби проти українських чиновників ввести санкції? Відчуваю, що ми актори, яких смикають за шнурочки. Вийду на Майдан знову лише тоді, коли ми перейдемо до більш радикальних дій. Чому влада може чинити проти нас незаконно, а ми маємо законно діяти? Це ж нелогічно. Нам не потрібно більше стояти, а брати все у свої руки і йти у наступ, не чекаючи, що хтось там щось за нас вирішить. Не обов'язково брати зброю. Володимир Сухоруков, дубенчанин: — Народ вийшов на Майдан, аби відчути свободу. Я за радикальні методи боротьби. Опозиція нас дурить. Якщо 150 депутатів Верховної Ради складуть повноваження, то парламент розпуститься. Опозиційних у нас 186. Чому ж вони не складають мандати? Бо не хочуть. Вони народ використовують для відвойовування собі дивідендів у влади. На Майдан вийшов мільйон людей. І що зробила опозиція? Нічого. Барикади потрібно було не навколо Майдану, а навколо Адміністрації Президента і Верховної Ради ставити, аби влада не змогла вийти звідти. А так зібрали силу людей і не використали це. Абсурд! Євромайдан зараз має добитися від опозиції, аби нардепи вийшли з Верховної Ради. Тоді будуть перевибори. І обирати на них ми маємо не тих, хто зараз в опозиції, а тих, кого висуне у народні депутати Майдан. Але зараз цю ідею жодному з нас не дають виголосити зі сцени. Опозиція вже, думаю, домовилася з владою і тепер буде говорити, аби народ розходився. Але ми цього не зробимо. Головне, аби не погасла надія у сам народ і в те, що нас підтримує Європа.
