Як відомо, на попередній сесії міськради було вирішено перейменувати проспект Миру в Рівному на проспект Віктора Чайки, увічнивши тим самим ім’я міського голови Рівного, який цього року пішов із життя. Проте вже до наступної сесії міськради хтось оперативно організував «народний протест» з приводу перейменування. Почерк організаторів протестів до болю знайомий: пересічні громадяни раптом переймаються якимось питанням настільки, що готові малювати плакати, виходити на вулиці, а в окремих випадках навіть когось побити чи щось поламати.
Про адресу організаторів протестів легко було дізнатися одразу з початком сесії. Депутат від фракції УНП Тетяна Редюк ще на початку сесійного засідання запропонувала внести до порядку денного питання про скасування рішення про перейменування проспекту і голосувати за це у поіменному режимі. Вона підкреслила, що під зверненням до депутатів щодо скасування перейменування є близько півтори тисячі підписів мешканців проспекту Миру, а депутати — слуги народу, тому повинні до їхнього голосу прислухатися. Однопартійці пані Редюк також наголосили, що знімають свою попередню пропозицію щодо перейменування проспекту Миру на проспект Тараса Бульби-Боровця. Внаслідок цього сесія прийняла рішення «розпочати процедуру вивчення громадської думки щодо перейменування» і не починати поки що перейменовувати проспект. Що це може означати? Ми всі добре знаємо, хто у нас очолює осередок УНП. Цей політик залишається чи не єдиним у місті фахівцем з організації «народних протестів». Звісно, цій людині аж ніяк не хочеться, щоб у Рівному була увічнена пам’ять Віктора Чайки, який не тільки успішно керував обласним центром, а й двічі не пустив до цієї посади того самого діяча, який нині організовує «протести громадян». Чому я пишу про «протести» у лапках? Тому що дивно мені. Де були свідомі рівняни у той час, коли вулиці й майдани нашого міста перейменовували не найкращим чином, ні у кого про це не запитавши? Вгадайте з трьох разів, якою була б думка, наприклад, мешканців вулиці Московської, якби їх запитали, чи хочуть вони жити на вулиці Степана Бандери? Чому тільки зараз практично забуті народом політики так перейнялися захистом історичної назви однієї вулиці? Чому вони не запитували у людей коли самі були ініціаторами сотень не завжди доречних перейменувань? Можна зрозуміти нинішніх керівників міста. Вони не хочуть сваритися з групою депутатів, якими керує відставний кози барабанщик з вулиці Симона Петлюри. Бо ж рада має вирішувати чимало інших питань, окрім перейменування проспекту. Чи варто наполягати на негайному перейменуванні проспекту Миру на проспект Чайки? Тепер, коли попереду вибори міського голови і коли кожен відсоток рейтингу на рахунку? Гадаю, що проспект може зачекати. Нехай той відставний діяч потішиться, що переміг-таки Віктора Чайку, а точніше, його імя, вже після смерті. Вибори міського голови мають розставити все на свої місця. Тоді ми і побачимо, чиє ім’я чого варте. І за життя і після смерті.
