Пам’ятну дошку видатному бандуристу-педагогу Анатолію Грицаю урочисто відкрили 10 березня на будинку музичного училища, де він пропрацював майже все життя. Згадати вчителя та колегу прийшли багато митців, викладачів училища, студентів, функціонерів від культури, дружина та донька майстра.
Вшанувати пам’ять Анатолія Грицая в день іншого великого кобзаря вирішив вічний генератор ідей Олександр Смик. За власні кошти він замовив скульптору Миколі Сіваку дошку з портретом Грицая, якого друзі називали «рівенський кобзар». Міська влада допомогла лише порадами — Світлана Богатирчук-Кривко запропонувала зробити музей Анатолія Грицая та створити школу його імені. Анатолій Грицай приїхав у Рівне в 1957 році, влаштувався на роботу в музичне училище, де й працював до свого останнього дня, 12 вересня 2003 року. За час роботи він підготував близько ста музикантів, котрі потім продовжували викладати в училищах, музичних школах, працювати в обласних філармоніях всієї України, навіть грати в Національній капелі бандуристів. Присутні на відкритті дошки згадували Грицая як турботливого педагога та безмежно відданого бандурі майстра. Однією меморіальною дошкою Смик не обмежився. Після її освячення поет і композитор презентував небагатьом шанувальникам найбільш українського інструменту нове тріо бандуристок «Золота середина» в складі Мирослави Очеретяної, Оксани Бартусевич і Галини Гром, разом з якими була створена збірка пісень Олександра Смика в обробці для бандури «Отакі ми є». Повна презентація відбудеться в органному залі 15 березня о 18.00.
