Вшанувати пам’ять Анатолія Грицая в день іншого великого кобзаря вирішив вічний генератор ідей Олександр Смик. За власні кошти він замовив скульптору Миколі Сіваку дошку з портретом Грицая, якого друзі називали «рівенський кобзар». Міська влада допомогла лише порадами — Світлана Богатирчук-Кривко запропонувала зробити музей Анатолія Грицая та створити школу його імені.
Анатолій Грицай приїхав у Рівне в 1957 році, влаштувався на роботу в музичне училище, де й працював до свого останнього дня, 12 вересня 2003 року. За час роботи він підготував близько ста музикантів, котрі потім продовжували викладати в училищах, музичних школах, працювати в обласних філармоніях всієї України, навіть грати в Національній капелі бандуристів. Присутні на відкритті дошки згадували Грицая як турботливого педагога та безмежно відданого бандурі майстра.
Однією меморіальною дошкою Смик не обмежився. Після її освячення поет і композитор презентував небагатьом шанувальникам найбільш українського інструменту нове тріо бандуристок «Золота середина» в складі Мирослави Очеретяної, Оксани Бартусевич і Галини Гром, разом з якими була створена збірка пісень Олександра Смика в обробці для бандури «Отакі ми є». Повна презентація відбудеться в органному залі 15 березня о 18.00.
