У січні колишній головний лікар Рівненської обласної лікарні, а нині завідувач її інформаційно-аналітичного відділу Мирослав Семанів виграв свою 43-тю судову справу. Він каже, що жодної справи у суді він ще не програв і вважає себе рекордсменом за кількістю судових виграшів і як позивач, і як відповідач, хоча частіше доводилося виступати саме в другій ролі. Щоправда, зізнається, що судова тяганина — справа вкрай неприємна, однак дискомфорт завжди компенсується відчуттям перемоги. А ось пацієнти, каже лікар із 40-річною практикою в обллікарні, до нього в суд ніколи не позивалися.
Статті на 50 тисяч Про свою першу судову справу п.Семанів воліє не згадувати. Мовляв, це було давно, до позову був начебто причетний радянський КДБ. Відтоді він часто наголошує, як його у всі часи переслідувала чинна влада за політичні переконання. Саме з політикою і пов’язана більшість судів Семаніва, а також і з його газетними публікаціями, — доктор полюбив поєднувати лікарську роботу із журналістською. І зрозумів, скільки може важити, а точніше, коштувати в суді кожне надруковане в газеті слово. — Коли я пишу чергову статтю, то розумію, що вона може стати приводом до судового позову, бо так бувало не раз. І кожен позивач хотів від мене не менше 50 тисяч гривень моральної компенсації. Тож виважую кожне слово. Але оскільки усі позови виграв, то й платити мені не довелося жодного разу, — каже Мирослав Семанів.
З адвокатами не склалося — Останнім часом я обходжуся без послуг адвоката, дуже в них розчарувався, — продовжив п.Семанів. — Отримуючи платню від клієнта, деякі адвокати зраджують інтереси свого довірителя на власну користь, чи то під тиском, чи з якоїсь особистої вигоди. Довелося мені освоїти й юридичну справу. Тепер я маю досвід і захищаюся самостійно. Про двох адвокатів, з якими я співпрацював, у мене спогади вкрай негативні. Перший із них зголосився захищати мої інтереси безкоштовно, адже я врятував життя його батька. Це було років 11 тому, чоловіка вдалося, як кажуть, повернути з того світу. Живе й досі, тож природно, що його син-адвокат не взяв з мене плати. Але хоч і був моїм захисником, не попередив, коли мене мали заарештувати, хоча знав про це. Іноді адвокати за спиною своїх довірителів домовляються з адвокатами, які представляють інтереси іншої сторони у процесі. Пізніше я найняв іншого захисника і платив йому за роботу. У своєму позові до облради про незаконне звільнення із посади головного лікаря обллікарні я також заявив компенсацію завданого морального збитку у розмірі 20 тисяч гривень. Вийшло так, що моє звільнення суд визнав незаконним, а сплату морального збитку суд не присудив. Я вважаю, що з вини мого адвоката. П’ять тисяч гривень морального збитку, завданого мені звільненням з тієї ж посади головного лікаря нібито за порушення законодавства про ліцензування та обіг наркотиків (це вже інший позов), я отримав не так давно, уже від облради нового скликання. Ця справа пройшла усі стадії — від районного суду до Верховного. І лише адвокатові Олександру Бражнікову Мирослав Семанів висловлює вдячність. Він зголосився захищати інтереси п.Семаніва, коли того заарештували за підозрою у хабарництві. Це було близько 10 років тому. — Пан Бражніков врятував мене, - каже п.Семанів. - Він взявся захищати мої інтереси без грошей, мене тоді заарештували, і в кишені я не мав нічого. Уже згодом, коли мене виправдали, я йому віддячив, але про надану допомогу пам’ятатиму завжди.
Необ’єктивних суддів не зустрічав Мирослав Семанів, як і кожен, хто виграє, усіх суддів по своїх справах вважає незалежними й об’єктивними. Найбільшу кількість позовів за його участю розглядав міський суд Рівного. Але так, щоб «семанівські» справи призначали комусь одному, не було, щоразу суддя був інший. Хоча усі вони його вже непогано знають. — Мені довелося судитися і з головами облдержадміністрації, й облради, депутатами, управлінням охорони здоров’я та Міністерством охорони здоров’я, — продовжив п.Семанів, — і суди різні відвідувати — районний, міський, адміністративний, апеляційні суди Рівненської та Львівської областей. Та не можу сказати, що там хтось боявся прийняти рішення не в інтересах представників влади. І у Верховному Суді мої справи розглядали, а хто там про мене знає? Проте рішення усе ж були на мою користь. За багато років лікарської роботи через урологічне відділення обллікарні та руки особисто Мирослава Семаніва пройшло дуже багато пацієнтів. Зокрема, працівники міліції, прокуратури, судів та їхні родичі. Але, запевняє він, це жодного разу не вплинуло на результат судового розгляду. Нині 70-річний Семанів відійшов від лікарської роботи, як сам каже, з багатьох причин, більше виступає консультантом. Тим часом почав писати книгу на кшталт «як гартувалася «семанівська» сталь» — про себе та про життя.
