Після паювання земель 350 колишніх колгоспів нині реорганізувалися у дві сотні сільськогосподарських виробничих кооперативів та 80 фермерських господарств. Дехто став господарювати сам, перетворившись на такого собі середняка і не залежить тепер ні від голів колгоспів, ні від новітніх куркулів. Складніше з майном.
Після паювання земель 350 колишніх колгоспів нині реорганізувалися у дві сотні сільськогосподарських виробничих кооперативів та 80 фермерських господарств. Дехто став господарювати сам, перетворившись на такого собі середняка і не залежить тепер ні від голів колгоспів, ні від новітніх куркулів. Складніше з майном. Процес паювання майна колишніх колгоспів ще не завершено, частину його й досі ніхто не використовує. Виграв у цій справі той, хто вчасно зорієнтувався і зумів перерозподілити на свою користь тимчасово нічиє. Але більшість селян опинилися у становищі кинутих напризволяще. Поліщуки — люди довірливі й надто прості, вони ніколи не втручалися в те, на чому не розуміються, і робили, що їм кажуть. Хронічне безгрошів’я та безвихідь загнали селян у глухий кут. Зазвичай вони нарікають на колишніх голів, які свого часу догосподарювалися до повного краху, а чиновники від сільського господарства відповідають, що винні… вони самі. Мовляв, разом працювали, чому допустили таке? Колгоспне державі тепер не належить. Ось селяни й тягнуть, хто що може. Потихеньну розбирають стіни запустілих контор та корівників, корови з яких зникли ще раніше. — Є господарства, в яких майно піде насамперед за борги кредиторам та на заборговану зарплатню, люди ж нічого не побачать, — зауважує заступник голови облдержадміністрації Олександр Чуприна. — В інших же людям залишилося те, що не потрібно кредиторам, силосна яма, наприклад. Люди її теж не хочуть, якщо на кількох залишається трактор та корова, найкраще не чекати допомоги збоку і об’єднувати свої паї. З іншого боку, спробуй догодити натовпу селян. Олександр Чуприна пригадав випадок, коли селяни у Сарненському районі ніяк не могли зійтися на тому, як розподілити 20 гектарів боліт. Був він і на зборах у колишньому колгоспі ім.Шевченка Здолбунівського району. Після 12-годинних дебатів селяни вже були проти всього, в один голос звинувачуючи голову господарства Атаманюка в тому, що він хоче чкурнути до Америки. — Зараз це фермерське господарство процвітає: родить земля, збережені будівлі й техніка, — резюмує п.Чуприна, — люди заспокоїлися і вже задоволені Атаманюком. І все ж процвітаючих небагато. Непоодинокі випадки, коли селянські господарства розпадаються. Ті, що працюють, постійно відчувають проблеми зі збутом вирощеного. На думку п.Чуприни, стверджувати, що те чи інше господарство укоріниться і збережеться, можна буде лише тоді, коли воно купить свою землю. Торгувати землею почнуть з 2005 року.
