Цього тижня конкретизувались правила виборчої гри, чого політики вже давно чекали. Конституційний Суд прийняв рішення про неможливість одночасного висування кандидатів у депутати і за партійним списком, і на мажоритарному окрузі. А Центрвиборчком визначив нарешті кількість округів, причому нинішня «нарізка» відрізняється від попередніх. Чи доведеться політикам і за великоднім столом думати про вибори, враховуючи ці зміни, розмовляємо із Сергієм Штурхецьким, кандидатом наук з державного управління, завідувачем кафедри документознавства та інформаційної діяльності НУ «Острозька академія».
— Ці рішення не викликали запитань у провладної команди, яка давно вже «розподілила» округи серед «своїх». Але й опозиція обговорювала такий варіант — неможливість балотування і по мажоритарному округу, і за партсписком — і готувалася до нього. Партійні списки — саме собою (на злиття під один дах погодилися тільки «Фронт змін» і «Батьківщина» із своїми менш впливовими політичними партнерами), але розподіл мажоритарних округів навіть при бажанні «ударівців» Кличка та «свободівців» Тягнибока іти окремим списком залишає простір для узгодження дій. Кілька днів тому, наприклад, «Наша Україна» вийшла з-під контролю Віктора Ющенка і залишилася вірною об’єднаній опозиції. Значить, яскраві особистості, які ще залишилися серед «нашоукраїнців», претендуватимуть на мажоритарні округи. Для Рівненщини це може означати появу на якомусь окрузі Віктора Матчука, для Тернопільщини — Валентина Наливайченка. Про це стане відомо загалу після свят. Думатимуть під час великоднього застілля не лише «нашоукраїнці». Наступного тижня остаточне рішення про своє висування чи невисування озвучить і міський голова Рівного Володимир Хомко. Зрозуміло, зробить це не публічно, а для тих, хто чекає від нього цієї відповіді. — Але вже якісь плани опозиція на Рівненщині має? — І так, і ні. Усі чудово розуміють ціну місцевим домовленостям, яких, до того ж, майже неможливо досягнути. Якщо говорити про мажоритарні округи… Керівник обласної «Батьківщини» Юрій Прокопчук, базуючись на результатах минулих виборів, робив усе, щоб область була повністю віддана його політичній силі. Молодий «Фронт змін» він вговорив,»Народну самооборону» і вмовляти не доводилося, Народний Рух також сам прийшов… Пан Юрій майже переконав усіх у столиці, але мав одне слабке місце в переговорах — фінанси. Великий «олігарх» Прокопчук, що для когось може видатися дивним, за свою депутатську каденцію не накопичив критичну масу грошовитих друзів чи фінансів. Він справді зосереджувався винятково на політиці, періодично вносячи законопроекти, зриваючи голос і потрапляючи у не надто ніжні обійми «беркутівців» під Печерським судом. Тому у лідера обласної «Батьківщини» постала проблема «закрити» округи самодостатніми кандидатами, які, крім всього іншого, були би фінансово спроможними «потягнути» виборчу кампанію в одному окрузі і «скинутися» на потреби області. По Рівному мала би йти Галина Кульчинська — людина небагата, проте знана. Сподівалися, що її можливості медіа-менеджера і заступника міського голови при невтручанні останнього стануть тими інгредієнтами успіху, які приведуть при малих фінансових витратах до перемоги і наростять її сучасний восьмипроцентний рейтинг. Але обласний центр, як відомо, попередньо було віддано кандидату від «Свободи» в рамках загальнонаціональних домовленостей. Інтригу по Рівному паралельно із Прокопчуком спробували закрутити місцеві УНПісти, залучивши до переговорів письменника Василя Шкляра. Автор «Чорного ворона» виявився не лише талановитим письменником, але і мудрою людиною — він відмовився бавитися в брудну політику. Про це рішення він, скоріш за все, оголосить наступного тижня, приїхавши на Рівненщину в урочище Гурби. — Кого ж опозиція готує для виборців в районах Рівненщини? — У той час, коли влада вже визначилася із кандидатами, найсерйозніша на сьогодні опозиційна сила — «Батьківщина» — не може чітко представити виборцям своїх достойників. Можемо говорити про попередні плани. Сарненський округ — територія відповідальності Миколи Кучерука. Але на рідних для себе теренах власник «Родини» і депутат облради зустрінеться із багатьма труднощами. До того ж, щедра на таланти поліська земля вродила не одного опозиціонера. Ось взяти Олександра Данильчука — той ще досі не може відійти від неприємних спогадів про прикру випадковість, в результаті якої він із столичного виру бізнес-життя потрапив у крісло голови Рівненської облради. Він має ресурси, має знайомства і має бажання балотуватися в тому ж Сарненському окрузі, тільки почне з «базового» для себе Березнівського району. Ще один однопартієць Кучерука і Данильчука — Валентин Крока — стомився бути пенсіонером і не може собі дозволити прогавити вибори, які в його політичній кар’єрі можуть стати останніми. Хоча, мабуть, основне завдання пана Валентина — вигідно зарекомендувати себе для когось із «важковаговиків» у якості довіреної особи. Так от — це лишень список «Батьківщини», хоч офіційно на підтримку партії може розраховувати лише Микола Кучерук. Але є й інші опозиціонери. От і «нашоукраїнець» Олексій Кособуцький може спробувати себе в якості кандидата, навіть якщо для цього треба буде йому позбутися партквитка. Дубровицький округ — це зона відповідальності нардепа Сергія Кошина. Він буде змушений балотуватися, хоча невідомо, чи він має бажання знову бути у парламенті. Зрештою, особливості поєдинку двох спаринг-партнерів — Кошина і Сороки — будуть затверджуватися деінде, а не на теренах цього найпівнічнішого округу. За Гощанський округ, вочевидь, візьметься сам Юрій Прокопчук, оскільки з кожним наступним партнером «Батьківщини» в об’єднаній опозиції його шанси потрапити в партійний список і стати нардепом меншають. Ще якогось кандидата демократи чи псевдодемократи проти Прокопчука навряд чи ризикнуть виставити. Традиційно «найсмачнішим» округом для демократів вважається Дубенський, через схильність виборців до національної тематики і неприхильність їх до влади, яка «тягнеться» від часів повоєнних збройних зіткнень у лісах. Тому виникла, було, навіть така ідея, щоб округ віддати якомусь «хорошому» хлопцю з Києва в обмін на фінансову підтримку всієї кампанії. Зрештою, план провалився, але відкрив дорогу для місцевих амбітних політиків. «Найлегший»округ не проти отримати і «рухівець» Валентин Королюк, і «молодий і перспективний» журналіст Олександр Курсик, відсутність політичного досвіду якого компенсується наявністю фотогенічної зовнішності і… впливового тестя.
