Рівнянка Алла Римарчук разом з двома неповнолітніми дітьми, 17-річною Оленою та 15-річним Олександром, мешкали у приватизованій двокімнатній квартирі, що за адресою вул.Шухевича, 14/145. У 2000 році Олексій Денисюк, знайомий Алли, захотів позичити гроші і, оскільки його власна квартира вже була заставлена, попросив її дати квартиру під заставу. Натомість він обіцяв оплатити подальше навчання Аллиних дітей, які якраз закінчували школу.
Рівнянка Алла Римарчук разом з двома неповнолітніми дітьми, 17-річною Оленою та 15-річним Олександром, мешкали у приватизованій двокімнатній квартирі, що за адресою вул.Шухевича, 14/145. У 2000 році Олексій Денисюк, знайомий Алли, захотів позичити гроші і, оскільки його власна квартира вже була заставлена, попросив її дати квартиру під заставу. Натомість він обіцяв оплатити подальше навчання Аллиних дітей, які якраз закінчували школу. Оскільки Алла на той період ледве зводила кінці з кінцями, бо була безробітною і мала великі борги в оплаті за квартиру, на пропозицію Олексія погодилася, тим паче, що підстав не вірити йому не мала. Вони домовилися про те, що протягом року Олексій поверне гроші своєму позичальнику і, відповідно, квартира Алли звільниться від застави. На підтвердження цієї домовленості у липні 2000 року Алла в агентстві нерухомості підписала договір, але чомусь не про заставу, а про купівлю-продаж своєї квартири з сестрою Андрія Федорчука, в якого позичив гроші Денисюк. Згідно з документами, квартиру, яка на той час коштувала понад 22 тисячі, було продано за... 2 тисячі грн. Хоча, як стверджує Алла, навіть цієї суми за квартиру вона не отримала. Можливо, ця історія не мала б продовження, якби Олексій Денисюк повернув своїм позичальникам гроші. Хоча не виключено, що такий розвиток подій був запланованим. Заплативши за кілька місяців за навчання Аллиного сина в технікумі й не повернувши боргів позичальнику, Олексій зник. А Олександр Катанаш, якому, в свою чергу, Наталя Федорчук передарувала квартиру п.Римарчук, почав у судовому порядку вимагати у жінки виселення з житла. Міський суд його позов задовольнив. У результаті жінка з двома дітьми опинилася на вулиці. Як відомо, у випадках продажу квартир, у яких проживають неповнолітні, щоб ті не опинилися на вулиці, дозвіл на продаж житла мають давати органи опіки та піклування. Алла Римарчук до цих органів не зверталася. Дозвіл «по своїх каналах» отримав той же шахрай Денисюк. Купівлю-продаж квартири було здійснено на підставі витягу з розпорядження міського голови про дозвіл на відчуження квартири від 4 липня 2000 року за № 1398-р, у якому було зазначено: дозволити продаж квартири «при наступній купівлі квартири № 226 на вул.Шухевича, 2» (за названою адресою мешкала подруга Алли Римарчук). Яким чином цей документ вийшов зі стін міської канцелярії, керуючий справами міськвиконкому Святослав Власюк пояснити не зміг, хоча підтвердив, що він фальшивий. Хто з двох працівниць виконкому «посприяв» аферисту Денисюку в його отриманні, поки що встановити не вдалося, оскільки одна з них перебуває у відпустці по догляду за дитиною і проживає нині в Дубровицькому районі, а друга, звільнившись з роботи, виїхала на заробітки до Італії. Справжній дозвіл на продаж квартири був виданий 7 липня 2000 року за номером 1426-р. Причому, його текст відрізняється від фальшивого одним-єдиним словом, яке унеможливлює залишення неповнолітніх без даху над головою: « дозволити продаж… при одночасній купівлі квартири № 226 на вул.Шухевича, 2». Як пояснила голова опікунської ради Світлана Богатирчук-Кривко (у період, коли продавалась квартира Алли Римарчук, на неї ще не було покладено цих обов’язків), варіант «при наступній купівлі квартири» у дозволах на відчуження житла, в якому проживають неповнолітні, вживається лише у випадках, якщо квартира купується за кордоном. Але тут є одне «але»: в цьому випадку обов’язково вказується, до якого терміну має бути куплена інша квартира. Так що даний документ мав би насторожити нотаріуса чи брокера, який укладав угоду купівлі-продажу квартири Алли Римарчук. Адже відповідальність за виконання розпорядження міського голови лежить саме на ньому. Інакше кажучи, якби угода укладалася на підставі справжнього документа, то нотаріус чи брокер змушений був би водночас підписати договір купівлі-продажу квартири № 226 на вул.Шухевича, 2. Втім, досить часто, за словами п.Богатирчук-Кривко, працівники агентств нерухомості чинять недобросовісно, вишукуючи сім’ї, як правило, неблагополучні, які мають великі борги за комунальні послуги, і схиляючи їх до продажу житла. І якщо опікунська рада має цілком законні повноваження відмовити чи дозволити його відчуження, то проконтролювати за тим, щоб належним чином виконалося розпорядження органів влади і водночас було придбане інше житло для неповнолітніх, вона, на жаль, повноважень не має, як не має його й жодна інша інстанція в нашій державі. Тож навіть за найякіснішої підготовки документів на продаж житла немає гарантії, що неповнолітні не опиняться на вулиці. Щодо Алли Римарчук, то нині вона через власну наївність змушена винаймати житло. Втім, жінка вирішила не здаватися і, щоб оскаржити попереднє судове рішення, звернулася до апеляційного суду. Чи вдасться їй повернути квартиру своїм дітям — невідомо. Колишній чоловік Алли Римарчук і батько її доньки Олени Сергій Кондратенко, який взявся самостійно за розслідування цієї справи, і саме він виявив, що договір купівлі-продажу квартири було здійснено на підставі фальшивого документа, сумнівається у справедливому її завершенні. Адже в тому, що гроші можуть багато чого вирішити і навіть допомагають оформити документ ледь не на замовлення, він у випадку з продажем квартири переконався. Їх же у нього в таких розмірах, щоб найняти досвідченого адвоката і повернути житло доньці, немає. Тому чоловік збирається звертатися до міського голови Віктора Чайки, раз саме його працівники залишили дітей без даху над головою, з проханням підтримати у суді.
