Керівники багатьох рівенських сільгосппідприємств нині розгублені. Бо толком не знають, що їм робити восени: готувати землю під посіви цукрового буряка чи вже цьогоріч засіяти все ріпаком. Адже на пшениці свого часу селяни вже «заробили», і, здається, так само «зароблять» нині й на цукровому буряку. Навіть директор СВК «Крупець» — чи не найуспішнішого на рівенській буряковій ниві підприємства — Володимир Варфалюк скаржився на нараді цукровиробників в ОДА, що, в кращому випадку, при врожайності 400 центнерів з гектара отримає лише півтори тисячі гривень прибутку з одного гектара. А що вже казати про дрібніші підприємства, для яких і 300 центнерів нині за щастя, адже вони взагалі ризикують залишитися без прибутку?
І хоча заступник голови ОДА Олександр Рудик повідомив, що середня закупівельна ціна зросте з запланованих 190 гривень за тонну до 225, проте той же Варфалюк вважає, що вона має бути у межах 230-240 гривень за тонну, а його колеги воліли б здавати цукровий буряк по 250 гривень. Варто зауважити, що при закупівельній ціні цукрових коренів хоча б 230 гривень за тонну, роздрібна вартість цукру нового врожаю сягне 4,21 гривні. І це без «зайвих» комерційних накруток! — Перспектива сумна, — констатував голова облдержадміністрації Василь Червоній, — адже селяни візьмуть і засіють всі площі ріпаком, а в результаті сотні працівників цукрових заводів залишаться без роботи. Тож цукровиробники вирішили направити листи стосовно цінової політики у своїй галузі до Кабінету Міністрів та Президента України. Поки що Рівенщину від засилля дорогого цукру рятує допомога з Держрезерву. Наприкінці літа в область завезли 915 тонн «резервних» солодощів, із яких понад 600 вже реалізовано за ціною 3,30-3,40 гривні за кілограм. Попри запевнення Василя Червонія, що, з огляду на гарний урожай, цього сезону на цукрозаводах області вироблять 50-60 тисяч тонн цукру, дешевшим за нинішній «резервний» він однозначно не буде. Як відомо, в наших селян є дві біди — урожай і неврожай. І спритні ділки на приймальних пунктах не проти з цього скористатися. Цьогоріч на боці селян пообіцяло «жорстко» виступити ДП «Рівнестандартметрологія». Його керівник Анатолій Пивоварчук запевнив, що «розказувати небилиці» селянам при визначенні забрудненості коренів цієї осені приймальникам буде вже не так просто. Пан Червоній, звісно, теж «боротиметься». Зокрема, голова ОДА пообіцяв застосувати адміністративні важелі для того, щоб захистити рівенських цукровиків від недобросовісної, на його думку, конкуренції з боку колег-закупівельників із сусідніх областей, зокрема Волинської. У результаті вимивання буряків за межі облогі при майже однакових зафіксованих площах посівів, цукровики з Волині звітують про найкращі врожаї, а наша область пасе задніх. »Женіть їх! Хай тут і не труться!» — закликав голів райдержадміністрацій Василь Червоній, маючи на увазі закупівельників-сусідів. А от критикувати дії директора корецького цукрозаводу, який щиросердечно зізнався, що «возить до себе в основному чуже» з Житомирської та Хмельницької областей, наш головний адміністратор не став. Мабуть тому, що справжній патріот!
