Прибувши за викликом у гуртожиток на вулиці Петра Дорошенка у Рівному, бригада міської станції «швидкої» невдовзі змушена була «відкачувати» свого ж лікаря. Невідкладна меддопомога знадобилася йому після побоїв, яких він зазнав у кімнаті хворого.
— В мене закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, розбиті ніс та губа, один зуб вибитий та ще два хитаються, — розповідає 48річний Леонід Овчарук, лежачи на лікарняному ліжку у відділенні нейрохірургії ЦМЛ Рівного. — За 19 років роботи на «швидкій» доводилось потрапляти в конфліктні ситуації, але щоб так... Ми отримали по рації повідомлення про те, що у гуртожитку на вулиці Дорошенка у Рівному захворіла людина, і поквапилися за вказаною адресою. У кімнату ми зайшлм двоє, я та дівчина-фельдшер. Там у темряві було троє чоловіків, двоє з них одразу до нас: «Так, дєвкі, бігом везіть у лікарню!». Фельдшер не стрималася: «Ми вам не дєвкі, вони на «трасі» стоять», ми ж — працівники «швидкої». Я від себе додав, що мусимо передусім оглянути хворого, поставити діагноз і вже тоді вирішувати, чи потребує він госпіталізації, а вони: «Бігом, вам сказано, бо зараз руки-ноги переламаємо», і один з них накинувся на мене, притиснув до шафи та почав знавісніло гемселити. Я ще встиг крикнути фельдшеру: «Свєта, бігом на вулицю, викликай міліцію», а отямився вже в авто «швидкої». Поки приїхала міліція, за викликом моїх колег, всі троє чоловіків, які були в кімнаті, втекли. А загалом, з кожним роком працювати «швидкій» стає все важче. Окрім випадків образ та побиття наших працівників, є багато інших проблем. Зокрема, та коли ми їдемо з включеними маячками, водії не звільняють нам дороги. Також досить часто важко одразу розшукати адресу, яку нам вказують, оскільки на багатьох будинках немає табличок з номерами, вивісок з назвами вулиць. З останнім питанням ми вже скільки разів до влади міста зверталися, але... Та що про це говорити, коли ось декілька місяців тому навіть будинок секретаря міської ради Юрія Торгуна на вулиці Боженова, до якого квапилися за викликом, заледве знайшли. Темно на тій вулиці, одні з будинків пронумеровані якось нелогічно, скажімо, №3, №10, потім №5, на інших номерів взагалі немає. А ще на одних, як-от у п. Торгуна, якщо вони й є, то їх за тими парканами високими годі побачити. Ми ж залишаємось ще й винними, скажімо, тоді мали великий скандал. Як повідомила Олена Понтус, голова профспілки працівників швидкої допомоги м. Рівне, міліція вже встановила особу кривдника Леоніда Овчарука і нині вирішує питання щодо його притягнення до відповідальності. — Вже не один наш працівник, виїхавши за викликом до хворого, опинявся на лікарняному ліжку або навіть залишався інвалідом, як-от один з наших фельдшерів, якому запустили в голову праскою, — розповідає пані Олена. Втім, від громадян з неадекватною поведінкою дістається не лише лікарям та фельдшерам, але й водіям. — Тридцять років я пропрацював водієм «швидкої», скільки різних образ і погроз зазнав, виїжджаючи за викликами, а після останнього випадку перевівся у слюсарі, — розповідає Анатолій Басовець. — А було все так. Їду з включеними мигалками, щойно проїжджаю одне з перехресть на вулиці Білій, як мене обганяє легкове авто, підрізає і притискає до бровки. Вискакують з нього четверо кремезних хлопців і до мене. Відкрили дверцята і без жодних пояснень, що і до чого, одразу мене по зубах. Побили і поїхали далі. Міліція їх так і не знайшла. А щодо випадку із паном Овчаруком, то, як повідомили з ЦГЗ УМВС в Рівненській області, 31 січня о 17.15 після повідомлення від диспетчера «швидкої» про побиття лікаря на вулиці Дорошенка на місце пригоди негайно виїхала оперативна група, в тому числі працівники спецпідрозділу «Беркут». Кривдників лікаря вони не застали, однак на сьогодні вже з’ясовано, що в квартирі 26річного рівнянина Миколи І. тілесні ушкодження лікарю завдав Богдан Г., інші дані щодо особи якого встановлюються і який зараз перебуває в розшуку. Є, щоправда, й інша версія. Подейкують, що лікаря побив приватний підприємець, власник кафе в одному з сіл Рівненського району, добре знайомий правоохоронцям. З притягненням його до відповідальності вони зволікають. Тим часом працівники «швидкої» вкотре подумують, що окрім них самих, про їхній захист ніхто не подбає. А відтак, слід придбати собі балончики зі сльозоточивою та паралітичною дією, пістолети з гумовими кулями, а також нові рації — скоріше, не для того, щоб міліцію викликати, а щоб один одному на «виручку» поквапитись.
