Сім років довічно

Суддя міського суду Рівного Олександр Тимощук впродовж семи років не міг домогтися призначення себе Верховною Радою на посаду судді довічно. Але він продовжував вірити у своє майбутнє. Навіть після того, як парламент три місяці тому у черговий раз відмовився його затвердити й усі вирішили, що суддею Тимощуку вже не бути. Все вирішилося несподівано під час пленарного засідання 22 березня. Кілька хвилин суперечок у залі Верховної Ради закінчилися тим, що на табло висвітився потрібний для затвердження Тимощука суддею результат голосування. Прокоментувати цю подію ми попросили народного депутата Павла Сулковського, який разом із ще кількома депутатами із Рівненщини був проти цього призначення.

Павло Сулковський, народний депутат: — Однозначно, що не пройшло б це питання через Верховну Раду, не проголосували б народні депутати за призначення суддею Олександра Тимощука, якби у залі були ми — Сулковський, Матчук та Шершун. Але я в той день перебував на стаціонарі в лікарні, втім, і зараз ще там. Микола Шершун був у Франції на засіданні комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи. А Віктор Матчук хоч і був у Києві, але вже не встигав добігти до Верховної Ради, щоб сказати своє слово. Адже подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на призначення Олександра Тимощука суддею озвучили цілком несподівано, попередньо у порядку денному це питання не значилося. Що ж, у Тимощука і тих, чиєю підтримкою він заручився, з’явився шанс і вони ним скористалися. Відстежили, що нас немає і поквапилися провести потрібне рішення. Я вже телефонував Єфремову і казав, що так не робиться. Є питання й до Литвина, бо не мав він права ставити на голосування питання про призначення суддею людини, якій вже двічі Верховна Рада своїм голосуванням сказала категоричне «Ні». Тому не виключено, що ми це голосування будемо оскаржувати.

Олександр Тимощук, суддя Рівненського міського суду: — Можу сказати одне — справедливість є, вона восторжествувала, хоча за неї й довелося боротися. Щодо попередніх звинувачень на мою адресу з боку окремих народних депутатів з Рівненщини. Тож скільки разів Вища кваліфікаційна комісія суддів України та інші інстанції те все перевіряли, і жодного разу жоден факт не підтвердився. Чому ті ж Сулковський, Матчук та Шершун туди не пішли, щоб послухати, як все є насправді, а грали на публіку, голослівно звинувачуючи мене у залі Верховної Ради? І неправда, що нібито Конституційний Суд забороняє Верховній Раді голосувати за призначення судді, якщо раніше вона за нього не проголосувала. Насправді кількість таких голосувань не обмежена, скільки б разів ВККСУ не рекомендувала ту чи інші людину на посаду судді, стільки ж разів Верховна Рада може це питання розглядати. Рішення про моє обрання суддею безстроково вже є на сайті парламенту та опубліковане в газеті «Голос України». Проте в Рівненський міський суд ще повинна надійти ця постанова з мокрою печаткою з канцелярії Верховної Ради, і лише після цього мені почнуть призначати справи до розгляду.