Правда ніколи не буває доречною. Вона або є, або її немає. Це я з приводу «найчеснішого» телеканалу, який втішив минулого тижня усіх нас черговими розшифровками підслуханих розмов. Хто хотів, той це подивився і послухав, кому цікаво, тому переповіли. Забувши про елементарне — підслуховувати не можна. Звісно, що це робили завжди. Чи то шпигуни, чи то просто пліткарі, яка різниця? Певно, з кожним із нас таке було хоча б раз у житті.
Правда ніколи не буває доречною. Вона або є, або її немає. Це я з приводу «найчеснішого» телеканалу, який втішив минулого тижня усіх нас черговими розшифровками підслуханих розмов. Хто хотів, той це подивився і послухав, кому цікаво, тому переповіли. Забувши про елементарне — підслуховувати не можна. Звісно, що це робили завжди. Чи то шпигуни, чи то просто пліткарі, яка різниця? Певно, з кожним із нас таке було хоча б раз у житті. Коли ви раптово ставали свідками розмови, не призначеної для сторонніх. Чи то до кімнати, де говорять, ви несподівано увійшли, а вас не побачили, чи то телефон помилково підключив вас до розмови інших людей. Порядна людина в такі моменти орієнтується миттєво, роблячи підслуховування неможливим. Голосно говорить, щоб її почули, кладе телефонну трубку або просить тих, до кого підключилася, припинити розмову і звільнити лінію. Так роблять далеко не всі. Бо ж цікаво знати чужі таємниці. З дитинства намагався уявити собі роботу тих, хто прослуховує телефонні розмови. Сидять, думав, серйозні дяді й тьоті у навушниках і слухають. Ще тоді зрозумів, що нічого приємного в цьому немає. Чи велика радість дізнаватися про дрібні подробиці чужого життя? Ну підслухаєш, наприклад, що у сусідки щоденний пронос і ніякі ліки не допомагають. З подробицями. Або ще який подібний «інтим». Згадайте теми, на які ви говорите щодня. Подумайте, чи це кому цікаво. А коли подумаєте, порівняйте, чим принципово відрізняються дії злодія, який нишпорить по чужих кишенях, шухлядах та скринях, від дій того, хто підслуховує чужі розмови. Він же нишпорить там само, тільки вухами. Бридко, чи не так? То чому ж нам не бридко від того, що чесні прихильники чесного кандидата заради чесної влади вдаються до відверто аморального засобу: підслуховують чужі телефонні розмови? Тому хто заперечить, що завдяки підслуховуванню було викрито злочинні дії, відповім, що аби почути про можливі злочинні дії слід слухати годинами, днями, роками. Хто із «чесних політиків» цим регулярно займається? Хай би зізнався. Це ж не журналіст дурненький підслуховував. Йому просто плівку дали, а він вже з нею у ефір вийшов. І не треба звинувачень у тому, що я проти «чесних» політиків. Насправді порядному кандидату в президенти допомога тих, хто підслуховує та підглядає, не потрібна. У справжнього кандидата має бути досить нормальних аргументів. Він має розуміти, що і за ним підглядають, і його підслуховують. Можливо, одні й ти ж самі люди. А взагалі, не президентська це справа — підслуховувати. Чи не так?
