Про зростання в Україні захворюваності на ВІЛ/СНІД йшлося на семінарі «ВІЛ/CНІД: 25 років боротьби з епідемією», що відбувся минулої п’ятниці в Києві за підтримки Трансатлантичних партнерів проти СНІДу. Відповідно до даних Українського Центру СНІДу, епідеміологічна ситуація в Україні різко погіршилася: між 2000 і 2006 роками кількість нових ВІЛ— інфікованих подвоїлась, а смертність пацієнтів від СНІДу збільшилась майже в чотири рази.
Як зауважила організатор семінару Тетяна Петрущак, випадки ВІЛ зареєстровано в усіх регіонах України, проте його поширеність варіюється. Станом на 1 березня 2006 року в Україні найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією були східні та південні області. В Рівенській ж області зареєстровано найменше випадків ВІЛ— інфікування. На сьогодні інфекція в основному уражає українців найпродуктивнішого віку. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, з населення країни віком 15-49 років на 2006 рік близько 1,4% (360 тис.) людей живуть з ВІЛ/СНІДом. Продовжує збільшуватись кількість жінок, у тому числі і вагітних, які живуть з ВІЛ. Щомісяця через мережу спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів виявляється понад 1000 нових випадків інфікування, кожного дня 49 осіб заражається ВІЛ, а 8 — помирає від СНІДу. Ця невтішна статистика дає підстави експертам прогнозувати подальше поширення ВІЛ/СНІДу в Україні. До 2010 року експерти прогнозують 43-95 тис. смертей українців внаслідок СНІДу, а кількість дітей-сиріт, батьки яких померли від СНІДу, становитиме 47-77 тис. Втім, за словами учасників семінару, ситуацію ще можна змінити на краще за умови мобілізації ресурсів влади, бізнесу, суспільства та міжнародних організацій. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, нестача у фінансуванні лише на 2005 рік становила щонайменше 214 млн. доларів. Як запевнила представниця Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні Лайма Гейдар, ліки від СНІДу є. Це антиретровірусні препарати. Отримавши лікування ними, ВІЛ— позитивні люди можуть жити на десять, п’ятнадцять, двадцять років довше, ніж ті, хто не отримує такого лікування. Кількість вірусу в крові людини, яка отримує антиретровірусну терапію, постійно зменшується, і ця людина практично нікого не може заразити і може навіть народити здорову дитину. Безперечно, даний курс лікування, як зауважила п. Гейдар, потребує неабиякого фінансування — 10 тис. доларів на рік на одну хвору людину. Кошти на лікування теоретично має надавати держава. Втім, з 3186 зареєстрованих хворих на СНІД людей лише 320 отримують антиретровірусну терапію за рахунок держави. Лайма Гейдар підкреслила, що лікувати ВІЛ— інфекцію проблематично через недостатню кількість кваліфікованих медичних фахівців з ВІЛ/СНІДу та відсутність психологічної підтримки уражених епідемією. Крім того, люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом, особливо ті, котрі інфікувалися через вживання ін’єкційних наркотиків або через комерційний секс, зазнають упередженого ставлення або кримінального переслідування. Це обмежує доступ більшості ВІЛ-інфікованих людей в Україні до профілактики та лікування.
