Зізнаюсь, що на початку процесу саджання у смітники тих чи інших політиків поставився до цього із певним розумінням. Чому ні? З одного боку це не є відвертим насильством. Принаймні у жодному кодексі немає такого злочину чи правопорушення. Звісно, що посадка людини до сміттєвого баку може кваліфікуватися як дрібне хуліганство, але це таке.
Зізнаюсь, що на початку процесу саджання у смітники тих чи інших політиків поставився до цього із певним розумінням. Чому ні? З одного боку, це не є відвертим насильством. Принаймні у жодному кодексі немає такого злочину чи правопорушення. Звісно, що посадка людини до сміттєвого баку може кваліфікуватися як дрібне хуліганство, але це таке. Під це саме дрібне хуліганство можна за бажання підвести будь-яку дію. Он у білорусів саджають за те, що люди плескають в долоні не там, де подобається владі. Тож посидіти у смітнику — це не боляче, але в той же час не дуже почесно. І можна погодитися, що дехто це таки заслужив. Та чим більше показували «смітникових розправ», тим менше вони починали подобатися. Бо ж ганьба ганьбою, але ж це не покарання. Гадаю, що багато хто погодився б посидіти трохи у смітнику, аби потім ні за що не відповідати по закону. Але й це не головне. Головне — кого саме до цих смітників саджали. Коли придивитись — то так званій «народній люстрації» були піддані далеко не головні винуватці того, що у нас тепер коїться. Ось у Рівному засунули у смітник людину, яка, якщо і несе певну моральну відповідальність за дії колишньої влади, але ж є ті, хто має цієї відповідальності набагато більше. Це ж не Данильчук організовував у Рівному мітинги «на підтримку Януковича», не він возив народ до столиці «підтримати владу». А коли рахувати, хто більше вкрав народного добра, то посаджений до смітника опиниться на дуже далекому місці. У самому кінці. А що ж перші? Чому не опинилися у смітнику вони? Упевнений, що ви і без мене назвете цих людей і у Рівному, і у Києві. Але у смітниках були не вони. І не тому, що їх не упіймали, а тому, що їх і не ловили. Тому що справжні кандидати на покарання (тільки не треба про «люстрацію») добре знали, коли і кого посадять у смітник і, цілком вірогідно, інколи самі цим процесом керували. Бо у нашої влади завжди були напоготові «цапи-відбувайли», які завжди опинялися у центрі публічних бійок «на камеру». Що з боку влади, як колишньої, так і нинішньої, так і з боку колишньої і нинішньої опозиції. Їх, до речі, ще слід навчитися розрізняти. Таких людей навмисне тягнуть до політики, аби вони лупцювали один одного у публічних місцях, відволікаючи увагу від того, що відбувається насправді. Навіщо люди на це йдуть? Причини різні. Головна — розпочавши із ролі відвертого політичного блазня, можна вибитися і у великі політики. А можна і навпаки. Це вже як пощастить. Ті ж, хто насправді приймає рішення, завжди залишаються у затінку. Щоб тихенько вирішувати, як нам далі жити і що нам наступне показати, аби ми не шукали справжні причини подій, що відбуваються. Не думаю, що хоча б один із випадків «смітникової люстрації» був ініціативою простих людей, які отак взяли і вирішили це зробити. Хтось це все організував від початку і до кінця. Добре знаючи, що за це нікому і нічого не буде. А чому, власне? Чому міліція не затримала жодного із «смітникових активістів», виконавши свій службовий обов’язок? Хоча обов’язки нинішньої міліції мені особисто до кінця не зрозумілі. Про них, напевно, генерали знають, але мовчать. Який висновок? Видається, що процес саджання людей до смітників непомітно згасає чи, може, згас вже. Як видно, у його організаторів зникло раптом бажання грати у ці «смітникові піддавки». Чи то мети вже досягнуто, чи то команду дали припинити. Хто дав команду? Не знаю. Слід запитати організаторів та виконавців. Але хто їх знайде? Точніше, хто їх шукатиме?
tag:Данильчук
