Минулого тижня по Рівному поповзли чутки про «день народження «губернатора». Мовляв, 21 травня, у 41-й день народження голови обласної держадміністрації Віталія Чугуннікова, про який ще рік тому ніхто й гадки не мав, відбулося зібрання усієї обласної еліти. Про місце цього зібрання говорили різне. Хтось казав, що гуляли вдома у Чугуннікова, який мешкає у приватному будинку в Омеляні.
Ці чутки здивували. Бо кожна публічна зустріч представника «чесної влади» із людьми має бути доступною для засобів масової інформації. Але жодної інформації про згадану подію потужна прес-служба ОДА не оприлюднила. Вдалося лише дізнатися, що «губернатор» два тижні (до 12 травня) був на лікарняному, потім одужав, і вийшов на роботу. А через тиждень, напередодні дня народження, взяв два дні відпустки за власний рахунок. Після того показався на публіці 26 травня у Клевані (на фото). Ну як було обласному начальству не відзначити особистою присутністю урочистості з нагоди відкриття після ремонту кількох свіжопофарбованих палат місцевої лікарні?
На жаль, голова Рівненської обласної державної адміністрації так і не відповів на наші запитання про свій день народження, точніше, про зустріч із місцевим «активом», яка відбулася із цієї нагоди. Цим самим Віталій Чугунніков порушив одразу кілька законів. Однак ми не будемо висловлювати претензій. Сподіваємось, що і новоспечений «губернатор» не матиме претензій до нас, якщо деякі із повторених нами чуток не зовсім відповідають дійсності. А ще краще — розповів би усю правду. Він же не міг зробити нічого поганого. То чого ж тоді відмовчуватись? Добре, що попередники Чугуннікова на посаді погодились відповісти на наші запитання з приводу днів народження.
Віктор Матчук, голова Рівненської ОДА у 2006-2010 роках:
— Не люблю своїх днів народження. Коли став головою ОДА, казав, щоб мене не приходили вітати. Проте тоді подумали, що я зверхньо ставлюся до людей, ображалися. Не готові у нас були розпрощатися із цією звичкою. Вирішив тоді її мінімізувати, щоб не було корупції — нехай вже вітають, але без дорогих подарунків. Нікого на гостини не запрошував. Але організовував зустріч у кафе. Всі знали, що з 13-ї до 15-ї, наприклад, буду у такому-то кафе. Ні на хвилину пізніше, ні на хвилину раніше. Хто хотів, приходив і тиснув руку. Чотири роки так відмучився. Тоді мої дні народження складалися з двох частин. Перша частина, коли вітали рідні та друзі, з якими святкував 20 років до того і 20 років після того святкуватиму. А друга частина була, коли йшли вітати люди, які, власне, приходили не до мене, а до крісла. Мука для них була, мука для мене. Але я щасливий, що вже більше це у моєму житті не повториться. А дарували такі люди переважно непотрібні речі. На відміну від друзів, вони не можуть знати, що хоче іменинник. Проте дорогих подарунків не було.
Василь Берташ, голова Рівненської ОДА у 2010-2014 роках:
— Я свої дні народження на роботі не святкував. Завжди брав відпустку на два тижні. Не люблю, коли йдуть з вітаннями до посади, а не до людини. Звісно, коли повертався на роботу, мене вітали. Але у мене у приймальні висів наказ — з подарунками у кабінет не заходити. Зараз з днем народження вітають значно менше людей, але друзі, які були, такі й залишилися.
Сергій Рибачок, голова Рівненської ОДА у 2014 році:
— Мій день народження припав якраз на суботу, 15 листопада, тож я уникнув відвідувачів із привітаннями на роботі у цей день. Святкував із друзями. У понеділок нікого з подарунками не було, лише приходили і тиснули руку. Знали мою позицію. Я не засуджую тих посадовців, які беруть чи дарують подарунки іншим чиновникам, але це не мій стиль. Як на мене, коли ти маєш високу посаду, краще утриматися від такого.
