«Верес» (Рівне) — «Кривбас» (Кривий Ріг) — 1:3 (0:1)
Чемпіонат України. 28 тур. 12 травня. Рівне. Стадіон «Авангард». 800 глядачів.
«Верес»: Горох, Стамуліс, Харатін, Вовченко, Сміян, Бойко, Кльоц (Нійо 66), Шарай (Мурашко 80), Гонсалвеш (Протасевич 66), Гільєрме (Матківський 74), Фабрісіо (Годя 66).
«Кривбас»: Кемкін, Бекавац (Боржес 85), Джонс, Вілівальд, Юрчец, Араухо, Джованні (Бутенко 85), Шевченко, Сек (Лін 85), Каменський (Мулик 62), Парако.
Голи: Протасевич 73 — Шевченко 26, Джованні 58, Мулик 63.
«Карпати» (Львів) — «Верес» (Рівне) — 2:0 (0:0)
Чемпіонат України. 29 тур. Львів. Стадіон «Україна». 4600 глядачів.
«Карпати»: Домчак, Холод, Бабогло, Лях (Сич 74), Мірошниченко, Ерікі (Едсон 69), Чачуа, Рубчинський (Квасниця 74), Костенко, Алькайн (Дєдов 89), Карабін (Бруніньйо 46).
«Верес»: Кожухар, Стамуліс, Ціпот, Вовченко, Протасевич (Сміян 61), Бойко (Чечер 46), Нійо, Фабрісіо, Гільєрме (Гонсалвеш 46), Шарай (Матківський 80), Стень (Мурашко 61).
Голи: Бабогло 55, 70.
З відносно недавніх часів кожну свою перемогу в чемпіонаті України дружний колектив «народного клубу» з Рівного відзначає колективним фото з роздягальні, на якому футболісти «Вереса» разом із двома десятками причетних і не дуже осіб зображають шалену радість. До певного часу мені це здавалось надмірністю — ну чого оце танцювати та стрибати до стелі після кожного виграшу?
Тепер я почав розуміти — для нинішнього «Вереса» кожна перемога є насправді супердосягненням, а не звичною справою, як було ще восени. І, судячи з усього, цього сезону ми таких фото вже не побачимо — вірогідність перемоги над «Металістом 1925» в останньому турі виглядає практично нульовою. Чому так сталося? Чому дві останні гри рівняни без варіантів програли «в одні ворота» командам з Кривого Рогу та Львова, з якими ще торік грали на рівних?
Відповідь проста — під час зимової перерви, тренуючись біля теплих пляжів турецької Анталії, команда з Рівного підсилилась цілою групою молодих і нікому, окрім менеджерів клубу, не відомих іноземців. Вони мали замінити «безперспективних» гравців, які, на думку керівництва «Вереса», вже нездатні були прогресувати і яких вже не можна було вигідно продати. Життя досить швидко показало, що «товар» виявився не той. Дивлячись на Гільєрме, Гонсалвеша, Фабрісіо та інших, уболівальники з ностальгією згадували Степанюка, Дахновського, Кучерова, Гайдучика та інших гравців, які за мінімальні гроші вивели «Верес» до ліги найсильніших і навели у цій лізі трохи шороху. Але цей досвід нічого не навчив — в останній грі проти «Карпат» на позицію в центрі півзахисту вийшов 20-річний Нійо із Руанди. Повз цього «перспективного» африканця суперники пробігали як повз якесь непорозуміння, яке не знає, що робити на полі. Якщо ж додати, що попереду був не менш «перспективний» Фабрісіо, дивитись на гру «Вереса» було відверто соромно.
Нічого особливого не показали і юнаки з команди дев’ятнадцятирічних, яких випускали на поле, коли обидві гри були вже безнадійно програні. Тож попереду очевидна безвихідь — з такою грою і таким поповненням «Верес» вже готовий повторити шлях «Олександрії», яка з дванадцятьма іноземцями у складі достроково вилетіла у нижчу лігу і тепер безплатно відпускає гравців з різних континентів, на яких теж сподівалася заробити. Є, щоправда, приклад «Кривбасу», де дюжина іноземців дає результат, показуючи чи не найбільш яскраву гру. Але тих іноземців, напевно, підбирав хтось інший…
Микола НЕСЕНЮК.
