У Рівному відчувається домашність. Думаю, це завдяки україномовності — вона надає відчуття камерності, теплоти. Ти вдома. Наше місто, окрім того, відносно чисте. Проте проблема засміченості існує. Люди не навчені утилізувати сміття. Вони повинні цьому самі навчитися.
У Рівному відчувається домашність. Думаю, це завдяки україномовності — вона надає відчуття камерності, теплоти. Ти вдома. Наше місто, окрім того, відносно чисте. Проте проблема засміченості існує. Люди не навчені утилізувати сміття. Вони повинні цьому самі навчитися. Наприклад, колись побилося скло — його не викидали, а клали у дерев’яні ящики і ставили їх на цеглину, аби раптом не прогнили. Відра залізні, які вже також ніяк не можна було використовувати, також на смітник не несли. Їх сплющували і закопували під яблунею, де воно перегнивало. Пластикові пляшки я по нині також не виношу у смітник. Складаю їх одна біля одної: одні на грядці знадобляться, інші вдома. І лише вже геть непридатні таки викидаю. Такому ставленню до сміття потрібно вчити людей. Мене тривожать у місті омелові дерева. Як можна спокійно дивитися на дерева, які всуціль заражені омелою? Хоча б один рік не потратьте гроші на обрізання дерев, а на боротьбу із хворобою. На що схожі ці уражені дерева? За кордоном такого немає. Та й я, як виростала, зроду не знала, що так омела. Ще Чайка на цю хворобу звернув увагу. І нинішній голова все каже, що потрібно боротися, потрібно боротися, але так нічого й не робить. Відчувається, що немає погляду господаря у місті.
