У той час, коли будівельна галузь міста практично вмерла, підприємницькі структури не дрімають, прагнучи будь-що, навіть за умови спорудження пам’ятника у вказаному місці та мощення плиткою кілометра тротуару, відкрити торговельний або розважальний заклад. Чим ближче до центру, тим краще, тому що прибутковіше.
У той час, коли будівельна галузь міста практично вмерла, підприємницькі структури не дрімають, прагнучи будь-що, навіть за умови спорудження пам’ятника у вказаному місці та мощення плиткою кілометра тротуару, відкрити торговельний або розважальний заклад. Чим ближче до центру, тим краще, тому що прибутковіше. Деякі підприємці у своєму величезному бажанні мати магазин чи кафе виконують також чималий перелік побажань мешканців найближчих будинків, покриваючи своє дітище матеріалами, об які неголосно капотить дощ, оздоблюючи зовнішній бік балконів чи й оплачуючи їх засклення, щоб від шуму не потерпати. На одній з останніх містобудівних рад відомий у Рівному підприємець Андрій Бублик переконував членів ради, як не лише йому, а й усім рівнянам потрібне кафе з газетним кіоском на додачу в самому центрі міста, але у місці, в якому досі ніхто не додумався будувати — між будівлями магазину «Рубін» та книгарні, де зараз розташована театральна афіша. Ще до прийняття остаточного рішення мешканці збунтувалися і заявили своєму депутатові, що пікетуватимуть будівництво і перешкоджатимуть йому усіма можливими способами, бо й тепер, без кафе, терплять незручності через особливості забудови. Ідея п.Бублика не знайшла підтримки у членів міськвиконкому і її відхилили. Більш мудрим їм видався проект власника бару «Ліптон», що на вул.16 Липня. Маленьке оранжеве кафе поблизу прокуратури області, у менш запиленому місці, аніж театральна афіша, уже кілька разів розширювалося у різні боки, тепер власники хочуть зайняти й шмат землі до перехрестя з вул.Льва Толстого, де росте кілька дерев та кущів, аби звести тут торговий центр. Остаточне рішення прийматимуть депутати на сесії Рівнеради. А під стінами кінопалацу «Україна» незабаром розкинуться літні шатра з пивом, газованими водами, морозивом та ласощами, створивши на кілька місяців конкуренцію найближчим сусідам — кафе «Парус» та «Юпітер». Члени виконкому, які часто їздять до Луцька, Києва та інших міст, вважають таку торгівлю виправданою й потрібною, гадаючи, що естетично привабливі шатра лише прикрасять місто. На противагу їм інші, не менш поінформовані в таких питаннях, члени виконкому вважають, що літня торгівля тягне за собою додаткові кілограми сміття та шквал скарг мешканців довколишніх будинків на відсутність громадського туалету в радіусі не менше кілометра. Цілком зрозуміло, що стаціонарним конкурентам, які мають туалети, відвідувачі «зліва» ні до чого. Однак претендент на торгове місце у центрі сміттєво-туалетного навантаження, яке йому поставили обов’язковою умовою, не злякався, він вивчив можливість під’єднання до міської каналізаційної мережі й переконав, як легко буде влітку поставити на місце врізки унітаз і спорудити будку, схожу на газетний кіоск, а на зиму накрити його так, що ніхто й не помітить. Хоча дехто й бурмотів, що з такими «непомітними» туалетами на площі ми тільки осоромимося, ідея таки знайшла підтримку, як спроба, на рік.
