Новий Митний кодекс вимагає від працівників митниці чіткої організації роботи, оперативного вирішення проблемних питань, не допускати тяганини та конфліктів. Якщо передбачено, що легковий автомобіль «зеленим» коридором має перетнути кордон за три хвилини, то за цей час митник повинен встигнути з’ясувати усі деталі.
Рівенська митниця контролює близько 240 кілометрів українсько-білоруського кордону і на третину наповнює річний бюджет області. Загалом до державного бюджету від нашої ділянки кордону надійшло майже 165 мільйонів гривень. Зростання платежів митники пов’язують з двома факторами: пожвавленням торгівлі рівенських підприємств із закордонними партнерами та власними зусиллями, спрямованими на «підвищення ефективності роботи». Приміром, торік Рівенська митниця одержала понад 800 тисяч гривень від підприємств та підприємців, які при переміщенні товарів через кордон намагалися занизити їхню вартість. Завела 738 справ щодо порушення митних правил та 8 кримінальних справ; у попередній період і перших, і других порушень на кордоні зафіксували менше, а контрабандистів зі спиртом, побутовою технікою, компакт-дисками, марихуаною та незадекларованими тисячами доларів у 2003 році спіймали більше. Загальна кількість ввезеної з-за кордону продукції минулого року перевищила кількість вивезеної у 2,5 раза, цифра ця щороку коливається, але незмінною залишається суть: везуть до нас атомне паливо для РАЕС, папір, цукор-сирець, пшеницю, необроблені лісоматеріали, а вивозять хімпродукцію «Рівнеазоту», деревину та вироби з неї, щебінь, готовий цукор, кондвироби, високовольтне обладнання. Громадяни, природно, везуть не в таких обсягах, як підприємства, і пріоритети тут змінилися. Якщо раніше білоруський трикотаж на наших громадянах був традицією, то тепер навпаки, їдуть за одягом у Хмельницький, оскільки їх жорстко обмежили у вивезенні власної продукції. Харчі, якщо й везуть сюди, то щоб самим з’їсти, а додому повертаються з українським. — Рух товарів через кордон має сезонний характер, — розповів заступник начальника Рівенської митниці Микола Маркевич. — Мешканці північних районів нашої області, не маючи роботи, їдуть на заробітки. Оплату часто одержують у натуральній формі, і своє добро ввозять об’їзними дорогами. Зазвичай ці люди знають про існуючі заборони, але кажуть, що так їм зручніше, ближче і не треба нічого платити. Але якщо таку людину затримають, то розплатитися доведеться усім ввезеним.
