Дуже давно сказано, що очікування щастя набагато приємніше від самого щастя. Звісно, якщо це щастя взагалі коли-небудь таки настане. Тому сьогодні я радий за понад шістдесят відсотків рівнян, які проголосували минулої неділі за Віктора Ющенка. Лідер їхніх симпатій вийшов у другий тур президентських виборів і, цілком ймовірно, може бути обраний главою нашої держави. Отже ті, хто віддав за нього голос 31 жовтня і збирається віддати ще раз 21 листопада, мають три тижні унікального і неповторного життя. У цей час вони вільні мріяти про все, що завгодно.
Дуже давно сказано, що очікування щастя набагато приємніше від самого щастя. Звісно, якщо це щастя взагалі коли-небудь таки настане. Тому сьогодні я радий за понад шістдесят відсотків рівнян, які проголосували минулої неділі за Віктора Ющенка. Лідер їхніх симпатій вийшов у другий тур президентських виборів і, цілком ймовірно, може бути обраний главою нашої держави. Отже ті, хто віддав за нього голос 31 жовтня і збирається віддати ще раз 21 листопада, мають три тижні унікального і неповторного життя. У цей час вони вільні мріяти про все, що завгодно. Бо у кожного з нас своє уявлення про справедливість. І поки вона не настала, всі можуть уявляти її на свій смак. Одні вбачають справедливість у можливості краще працювати, чесно заробляючи собі на життя. Щоб не віддавати частину заробітків у вигляді хабарів, не приховувати прибутки шляхом подвійної бухгалтерії й тому подібне. Але ж є й інші. Ті, хто бажає підвищення всіляких державних виплат і збільшення «окладів жалування». Коротше, щоб за їхнє сидіння на роботі платили не сто, а двісті. Можна й триста, а хотілося б усю тисячу. І перші, й другі голосують за одного й того ж кандидата, не розуміючи, що є політичними супротивниками. Бо якщо буде добре підприємцю, не буде грошей на бюджетників, якщо ж буде добре бюджетникам, бізнесу стане непереливки. В усьому світі обирають не між товстим і тонким, високим і низьким, симпатичним і огидним, «нашим» і «не нашим». У нормальних країнах обирають між захистом бізнесу і соціальним захистом. Бізнес захищає свої прибутки, а його супротивники прагнуть якомога більше з цих прибутків забрати і передати «знедоленим». У тій чи іншій формі цей конфлікт присутній і в США, і в Британії з їхніми взірцевими демократіями. Сьогодні у них оберуть того, хто забере у багатих більше, завтра того, хто зменшить податки і дасть бізнесу зростати. Отак і живуть. Що ж обираємо ми? Обидва кандидати обіцяють практично одне й те саме: пенсії, стипендії, зарплати, не уточнюючи, де вони це все збираються брати. Уточню за них: брати будуть у нас же, причому частину залишать собі. На наступні вибори. Та про це думати ще рано. Поки ще не минув азарт боротьби, поки обидва кандидати щедрі на обіцянки, насолоджуємося справжнім щастям! Саме зараз. Після 21 листопада буде пізно.
