Тимчасове перемир’я між прокуратурою та міліцією може завдати істотних втрат для рівенських злочинців. Принаймні, у це хочеться вірити хоча б з огляду на те, якими неймовірними зусиллями до цих пір дві правоохоронні структури області вели «неоголошену війну» між собою. Тепер, після публічних запевнень начальника обласного управління МВС Сергія Піддубного та прокурора Рівенської області Леоніда Ореховського, конфлікт ніби вичерпано. Отож вивільнені сили стражів правопорядку і законності мають бути кинуті на вуличну злочинність, на злодіїв та корупціонерів.
Однак чи все так добре і чи справді конфлікт вичерпано? Навряд. Підставою для такого висновку є історія взаємовідносин між міліцією і прокуратурою за останній рік — історія взаємних образ, арештів і навіть силових спецоперацій. Приховане протистояння між міліцією та прокуратурою, інколи дещо загострюючись, тривало постійно. Наприклад, прокуратура частенько не підтримувала подання міліціонерів про обрання відносно підозрюваних запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Так, тільки за третій квартал минулого року тільки в обласному центрі 26 затриманих міліціонерами осіб були звільнені. З них 9, які підозрювалися у крадіжці, 14 — у вчиненні грабежів. Прокуратура закривала кримінальні справи, які порушували слідчі-міліціонери. За деякими даними, таких закритих справ тільки впродовж цього року є вже 57. Закрита справа — це, крім полегшення для підозрюваного, ще й неприємності для міліціонера — відсутність премій, надбавок та додаткових зірочок на погонах. Першим «дзвінком» вже не прихованого, а відкритого міліційно-прокурорського конфлікту в одній окремо взятій Рівенській області стало затримання «Беркутом» чотирьох вимагачів на продовольчому ринку Рівного наприкінці грудня минулого року. Як виявилося, затримані були не вимагачами, а працівниками прокуратури. Що вони робили на ринку, чому їх прикмети співпали з рекетирськими і чому вони опинилися саме в тому місці і в той час, мало б з’ясувати слідство. Та закон не дозволяє міліціонерам розслідувати справу, де замішані прокурори. Бо тільки самі прокурори можуть об’єктивно розібратися і наказати таких же прокурорів. Об’єктивних результатів не довелося довго чекати — проти працівників міліції, які здійснювали затримання вимагачів (чи то прокурорів?) було порушено кримінальну справу. І сьогодні, здається, нікому вже діла не має і до мобільного телефону (об’єкт вимагання), і до людини, яку побили та ще й піддали психологічній обробці. Що тепер сказати тій простій людині? Що і працівники міліції, які стали на її захист, можуть сісти у в’язницю? Не по зубах міліції виявився прокурорський «горішок». Далі — більше. Як відомо, прокурор має більше прав у порівнянні з міліціонером, однак працівників прокуратури набагато менше, ніж міліціонерів. Ніби щоб довести те, що один прокурор доброї сотні міліціонерів вартує, прокуратура порушує кримінальну справу за фактом незаконного утримання громадян в непристосованих місцях. І дійсно, статистика, наведена прокурорами (180 випадків незаконного утримання громадян), вражає. Міліціонери, якими, виходить, недарма неслухняних дітей лякають, хапали просто серед вулиці рівнян, кидали їх до приймальників-розподільників, попередньо заселивши їх рецидивістами. Ловили «хлопці в кашкетах» і звичайних волоцюг, тобто тих же наших співгромадян, але без паспорта чи належних засобів до існування і знову ж таки, кидали до рецидивістів. По справі цій проходить 56 оперативних працівників Рівенського міськвідділу міліції, тобто якраз ті міліціонери, які безпосередньо злочинців ловлять. Троє з них навіть встигли самі побувати під арештом. Рівенський адвокат Анатолій Шмайхель захищав «оперів», їх зрештою випустили під підписку про невиїзд, але з тих пір (пройшло вже два тижні), за словами пана Анатолія, ніяких слідчих дій з його підзахисними ніхто з прокуратури не проводив. Точніше, адвокату невідомо, щоб проводилися якісь слідчі дії, бо його більше не запрошували до його підзахисних. Сьогодні важко оцінити перспективність кримінальної справи, за якою на лаву підсудних може сісти фактично весь бойовий склад міськвідділу (тобто всі міліціонери без бухгалтерії, канцеляристів і бюрократів). Прокуратура старанно охороняє таємницю слідства, причому так старанно, що й у адвокатів виникли певні труднощі із захистом. Можливо, таємниця полягає в тому, що основними свідками у справі є два десятки «потерпілих» рецидивістів та колишній голова облдержадміністрації? Саме він, колишній голова РОДА Василь Червоній, порушив тему незаконного утримання 180 громадян і (так вже складалося не раз) ця проблема попала в поле зору прокуратури. Що ж робили незаконного міліціонери у Рівному насправді? Вони замість того, щоб затриманих у скоєнні злочинів осіб доправляти до ІТТ, садили їх у приймальник-розподільник, де, як ми розуміємо, може опинитися волоцюга або будь-який громадянин без паспорта і після тяжкої ночі, але аж ніяк не рецидивіст. Бо волоцюга — це вільний громадянин, до нього претензій майже немає. Тож як можна саджати волоцюгу поряд із підозрюваним у скоєнні тяжкого злочину? Виявляється, можна. Так вирішило колишнє обласне керівництво міліції. Тому що в ІТТ — ремонт, а грошей на розширення спецзакладів немає. Але до чого ж тут «опери»? Сергій Піддубний заявив, що і надалі має намір відстоювати права підлеглих у суді. — Ми маємо право затримувати підозрюваних на три доби, — сказав начальник обласного УМВС. — В той час в ізоляторі тимчасового тримання йшов ремонт, тому підозрюваних тримали в приймальнику-розподільнику. Таке траплялося в 2004-2005 роках, та говорити про це чомусь стали лише зараз. Це категорично неправильно. Ця справа немає ніякої судової перспективи, це політичні ігри. Усі ці епізоди бурхливого, але навряд, чи корисного для мешканців області протистояння ще не знайшли свого логічного завершення. Навіть не згадуючи про певні політичні складові конфлікту (Леонід Ореховський вважався близьким до колишнього голови облдержадміністрації Василя Червонія) та особистісні чинники (пани Ореховський та Піддубний, вочевидь, ще працюючи разом у львівській міліції, не знайшли спільної мови), можна говорити не про мир, а про нетривале перемир’я. Вочевидь, у протистояння втрутилося столичне начальство, якому обридло вислуховувати взаємні звинувачення рівенських правоохоронців замість того, щоб приймати з області переможні реляції про зниження рівня злочинності. Але, може, хоч на час перемир’я на Рівенщині незатишно стане злодіям і грабіжникам? І якщо міліціонери не ловитимуть прокурорів, а ті не садитимуть за грати міліціонерів, то у всіх вистачить часу і натхнення займатися тим, за що їм платники податків гроші платять. Ховайтеся, злодії! Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ.
