Під час ворожого обстрілу біля міста Лисичанськ загинув 31-річний гранатометник Михайло Мазур.
Чоловік народився у Рівному, навчався у ВСП "Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП", а за тим залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання.
Коли в лютому пролунали перші вибухи, Михайло пішов у військкомат, аби записатися до лав тероборони. Згодом він опинився в ЗСУ.
“Михайло не служив в армії, мав “білий” військовий квиток, адже доглядав за хворою мамою. Але це його не спинило. Він любив свою країну, повторював, що якщо всі сидітимемо в дворах на лавках, то Україну не буде кому захищати. Тому мови про те, щоб сховатися чи втікати і бути не могло,” - розповідає дружина Михайла Анна.
Солдат поїхав за декілька днів до ворожого обстрілу з Яворова, згодом пережив бої в Золотоноші, Бахмуті, Сєвєродонецьку, Лисичанську...
“Вони здобули потрібний бойовий досвід і навіть більше за 56 днів, які вони утримували Сєвєродонецьк. Так казав їх командир. І це було справжнє пекло. Міша казав, що це важко витримати психологічно, це при тому, що він завжди був позитивним, оптимістично дивився на світ. Вже у Лисичанську стало трохи спокійніше, він став більш спокійним... Так тривало кілька днів, а потім все повторилося... Міша майже не говорив про події останнього місяця там, сказав лише, що там пекло і страшно, і такий відчай в очах, навіть коли про щось спілкувалися, то видно було, що думками десь далеко,” - додає Анна.
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Михайла, як і заповідав дружині, в селі Ставичани на Хмельниччині, де покояться його батьки.
