До «Української правди» потрапили два дивовижних списки. У першому списку — прізвища народних депутатів цього скликання, які вже навряд чи повернуться до своїх рідних Зачепилівок і Рубєжних. Бо отримали житло в столиці. Другий перелік — ті, які отримали від держави «на тарелочке с голубой каёмочкой» не в квадратних метрах. А грішми. Гривнями. І все це — за законом.
До «Української правди» потрапили два дивовижних списки.
У першому списку — прізвища народних депутатів цього скликання, які вже навряд чи повернуться до своїх рідних Зачепилівок і Рубєжних. Бо отримали житло в столиці.
Другий перелік — ті, які отримали від держави «на тарелочке с голубой каёмочкой» не в квадратних метрах. А грішми. Гривнями. І все це — за законом.
Я тішуся, що 219 законодавців з усієї України стали повноцінними киянами. Більше того — тепер житимемо поруч, у колись робітничій Дарниці. Де ціни вже давно перегнали аналогічне житло у Варшаві, Празі та Будапешті.
Щоправда, дивує, а де до того жили деякі шановні? От, скажімо, колишній депутат всіх скликань, відтак «донецький» генпрокурор Геннадій Васильєв, який отримав найбільшу — 4-кімнатну — квартиру? Тіснився у гуртожитку? (При цьому його брат, так само, очевидно, без даху над головою, вирішив взяти грошима.)
Є у переліку і чимало явно небезквартирних киян — Юрій Павленко, Оксана Білозір та ін. Жителю столиці з народження Олегові Блохіну, улюбленому футболісту мого дитинства, підфартило і він став багатшим на 277 300 гривень. Які, цілком законно, тепер може використати для створення належних умов життя.
Є й просто клінічні випадки. Живуть собі брати Ярославські. «Укрсиббанк», «Надра» і таке інше. Журнал «Wprost», якщо призабули, поставив старшого — Олександра — на чільне місце серед найбагатших людей Європи. Так-от, повідомляю, депутати-банкіри на пару отримали «на житло» понад 580 тисяч гривень. Шара, пліз...
Ні, я не закликаю услід за Президентом — «до відділення влади від бізнесу». У даному випадку — громадян народних депутатів від столичної житлоплощі. Сам живу в Києві, і їм того ж бажаю. Але...
Престиж державної служби — це добре. Віддяка за заслуги (тим, у кого є, а не всім за абеткою) — теж правильно. Проте при задекларованій у нашій європейській Конституції загальній рівності громадян деякі все одно виходять рівніші. І немає на них сучасного Прокруста!
Ліна Костенко чи Мирослав Маринович ніколи не займалися політикою і не будуть ніколи балотуватися. Отже, і не мають права претендувати на ласку держави у вигляді квартири чи «компенсації»? Дивна логіка законодавців.
І це навіть добре, що мажоритарки більше немає. Ну, уявіть собі, приїздить депутат N у рідний округ, клянеться у любові, «не забути» тощо. А йому виборець пхає під носа роздруківку з популярного сайту. Чи хоч би й цю замітку.
P.S. від Української правди. За коментарем щодо надання квартир та грошової компенсації депутатам ми звернулися до регламентного комітету Верховної Ради. Одна з працівниць секретаріату комітету сказала, що гроші та квартири обранці отримали цілком легально — відповідно до закону «Про статус народного депутата». Там повідомляється, що нардепу «створюються належні житлові умови». У комітеті пояснили, що депутат може вибирати. Варіант перший — отримати квартиру в постійне користування, яку він буде не зобов’язаний повертати навіть після закінчення депутатських повноважень. «А як ви думали? Все відповідно до Житлового кодексу. Особа, обрана на посаду, у зв’язку з переїздом в іншу місцевість, отримує там квартиру», — пояснила працівниця секретаріату комітету з регламенту. Площа квартири визначається згідно з кількістю членів сім’ї депутата. Саме таким шляхом пішли 86 обранців, у тому числі й брат Президента Петро Ющенко, які тепер мають квартири в нових будинках на вулиці Тичини (Березняки) та Срібнокільській (Харківський). Другий варіант — отримати одноразово матеріальну допомогу для придбання житла в будь-якому місці, до якого лежить душа. Гроші видаються з урахуванням кількості членів родини з розрахунку середньої ціни одного квадратного метра в Києві. Порядок затверджує голова Верховної Ради. Шляхом матеріальної допомоги пішли брати Ярославські та інші дуже не бідні депутати, які до обрання мали великий бізнес — Олексій Івченко, Володимир Шандра, Олександр Фельдман, Ігор Насалик, Микола Лісін. Загалом так вчинили 138 обранців. Ті депутати, які отримали квартиру чи пачку гривень, у разі повторного обрання не мають права на нове житло чи матеріальну допомогу. Ще є і третій варіант — отримати службове житло, яке після припинення депутатських повноважень слід повернути державі. Але зрозуміло, що дурнів немає — і в службову квартиру заселяються тимчасово, щоб пізніше отримати постійну або гроші. Є тут одна перевага — якщо квартиру, яка залишається назавжди, дають у дальніх мікрорайонах, то службова має бути поблизу адмінбудинків Верховної Ради. При цьому житло повинно мати меблі, телефон, побутову техніку та «відповідати санітарним і технічним вимогам». Що стосується депутатів, які на момент обрання уже мешкали в Києві, то вони можуть розраховувати на гроші тільки, якщо вони мають право на поліпшення житлових умов. Наприклад, якщо за час депутатства обранець з квартирою в столиці активно народжував дітей — то може вимагати і допомогу для придбання додаткової площі.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
