Щоправда, зізнаються, на реставрацію потрібні дуже великі кошти, тож якби не допомога Євросоюзу, довести до ладу історичні будівлі було б важко. Нащадки князів — Любомирських, Потоцьких — не претендують на володіння своїх предків, бо деякі з них вже стали бідними людьми, які не спроможні утримувати палаци. Натомість вони радіють, що їхні “родові гнізда” доступні для огляду людям, які цікавляться історією.
У Польщі палаци не стоять порожніми. Чи не в кожній колишній резиденції знатного роду є готель із оригінальним стилізованим інтер’єром, ресторан із смачною кухнею. У палацах влаштовують костюмовані бали та лицарські турніри, як колись, і сучасні музичні фестивалі та виставки.
Любителів історії може зацікавити замок Любомирських і Потоцьких в Ланцуті з великим парковим комплексом в англійському стилі й оранжереєю орхідей. Це одна з найгарніших і найбільш розкішних аристократичних резиденцій у Польщі. У замку — чудові інтер’єри житлових кімнат з колекціями мистецтва, прекрасний бальний зал, в якому тепер проводять фестивалі класичної музики. А в колишніх стайнях — цікава колекція екіпажів, одна з найбільших у Європі. У замку знаходиться готель і ресторан, який пропонує страви польської кухні, створені на основі рецептур кухарів сімей Потоцький та Любомирських.
А неподалік Перемишля, у Красічині, розташований кам’яний замок у вигляді неправильного чотирикутника з чотирма циліндричними баштами, що має вигляд мережива завдяки оздобленню стін. Біля замку — парк з цінними і цікавими породами дерев та кущів. У палаці знаходиться елітний готель, ресторан, винарня.
Є багато серед туристів і охочих побачити військово-оборонні споруди. Один із найпопулярніших туристичних маршрутів довкола прикордонного з Україною міста Перемишль пролягає оборонними спорудами другої половини ХІХ — початку ХХ століття, які називають “Твердиня Перемишль”. Комплекс оборонних споруд кільцем огортав місто та складався з кількох десятків фортів.
Польські історичні пам’ятки можуть зацікавити українців та поляків, які живуть в Україні. Бо маємо не тільки спільний кордон із сусідньою державою та, приміром, гори — українські Карпати та польські Бещади. А й спільну історію, яка об’єднує нас не тільки спогадами про прогресивні княжі роди, які розбудовували міста, дбали про їхній розвиток і на території сучасної Польщі, і на землях сучасної України. Спільність ця полягає ще й в тому, що історія переплела долі людей, які жили в українсько-польському прикордонні.
 |
|
 |
Палац у Красичині ніби витканий з мережива. У капличці полюбляють вінчатись, адже тут, як розповідає міцевий екскурсовод, дають гарантію… на шлюб. При цьому з посмішкою уточнюють, що гарантують непорушність шлюбу до виходу з каплиці…
|
У Польщі люблять українських туристів. І не тільки за щедрість — українці на другому місці серед туристів, які найбільше коштів тратять на покупки у Польщі, а й за культурну поведінку — в усякому разі саме такі відгуки довелось почути і в готелях, і від людей, які розважають туристів.
Якому українському туристу буде в Польщі найбільш цікаво провести час? Директор Польського осередку туристичної інформації в Києві Влодзімєж Щурек досить влучно відповів на це запитання:
— У першу чергу інтелектуальному. Такому, який цікавиться міським та культурним туризмом: історією, архітектурою, музеями. Польща — це скарбниця пам’яток культури. Нашій країні пощастило внести до Списку світової спадщини ЮНЕСКО 13 культурно-історичних і природних об’єктів. І нам приємно, що українські туристи вміють це оцінити. Туристи, які не лежать на пляжах, а хочуть щось побачити і пізнати — це, на наше переконання, і є справжні туристи.
Під час подорожі Підкарпатським воєводством українські журналісти побували в невеличких, але дуже романтичних містечках. Перемишль, Ярослав, Сянок… Вони дуже схожі поміж собою, а заодно й нагадують за архітектурою наш український Львів. Центральна площа в усіх містах — ринок. Посеред площі — неодмінно ратуша. Довкола — невисокі кам’яні будинки, покриті черепицею, та вузькі вулиці, вимощені камінням. У кожному місті — костели та собори.
Щоправда, в кожному містечку є й свої особливості. Наприклад, Сянок пишається великою колекцією ікон та творів художника Бексінського, який в цьому місті народився. Ці експозиції належать Історичному музею, який розташований в колишньому королівському замку. До речі, поруч з музеєм є бункер часів минулої війни. Так само як у Рівному біля музею є бункер Коха. Тільки у нас, щоправда, й досі не знають, що з тим бункером робити, а в Сяноку його збираються осушити і влаштувати галерею.
 |
|
|
У Ланцуті — цілий комплекс з розкішним палацом та великим парком
|
Перемишль цікавий тим, що втративши статус центру воєводства в результаті територіальної реформи, яка полягала в укрупненні адмінцентрів, щоб не занепасти, вдало використав у своєму розвитку туристичний напрям. Причому, туристичні шляхи звідси пролягають не тільки польськими містами, а й до Львова. Панораму чудового стровинного центру Перемишля можна побачити з високої Годинникової вежі, в якій знаходиться унікальний музей дзвонів. До речі, взимку туристів сюди приваблює ще й лижний схил з крісельними підйомниками, що розташований в самому місті.
У старій частині містечка Ярослав збереглося середньовічне планування з великою центральною площею, оточеною кам’яницями, та з ратушею в центрі. Дуже гарно виглядає кам’яниця Орсетті, в якій розташований музей.
…Під час спілкування з поляками українські журналісти говорили не тільки про історію. Адже багато спільного маємо не тільки історичного. Вгадували знайомі мелодії пісень, які співав старий поляк, підігруючи на акордеоні, а в стравах національної польської кухні знаходили дещо спільне з українською — вареники та деруни, зокрема, не відрізняються ні за виглядом, ні за смаком. Розмовляючи про життя, говорили про побут (тут він у більшості людей краще налагоджений), про дороги (рідко тут навіть в провінції знайдеш щебеневу). І про роботу. Тут багато спільного — і українці, і поляки шукають кращого життя деінде. Поляки, щоправда, здебільшого вирушають на заробітки в Німеччину та Норвегію.
