Ось уже більше місяця на Рівненщині триває грибний сезон — через сприятливу погоду гриби цього року вродили як ніколи. Їх везуть з лісу у великих пакетах, кошиках і навіть просто насипаними в багажник автомобіля. Проте збільшився врожай і тих грибів, які їсти не можна, що спровокувало спалах отруєнь.
Пані Євгенія разом із сестрою Вірою — затяті грибники. До збирання грибів та лісових ягід привчила їх мама з раннього дитинства. — Ми жили у Волинській області в селі, ліс був за кілька кілометрів від нас, - розповідає жінка. - Мама завжди нас брала із собою по гриби і вчила, які треба збирати, а які ні. Тож у такі походи ми ходили постійно — задля цього на роботі навіть відгули брали. А як вийшли на пенсію, то збирання грибів та ягід стало для нас найкращим відпочинком. До того ж донедавна ми ходили компанією з шести-семи чоловік. Тепер, на жаль, багато з них уже старші і хворіють, тож найчастіше ходимо тільки ми із сестрою. Думаю, тим, що я майже не хворію, треба завдячувати насамперед лісу, де чисте, цілюще повітря. Моя знайома, якій вже під 90 років, розповіла, що дуже хворіла, доки не почала ходити до лісу збирати гриби, ягоди. Це її й вилікувало. На Рівненщині та Волині, куди теж заїжджають рівненські грибники, є чимало грибних місць. До того ж певні гриби ростуть на певних територіях. — На Сарненщину треба їхати по білі гриби, красноголовці, польські, - розповідає п. Євгенія. — У Цумань, що у Волинській області, — по опеньки. Маслюки, наприклад, найрясніші у Любомирці. Їздимо також у Немовичі, Малинськ, Карачуни. Назбираними грибами не труїлася жодного разу за все життя. Люди труяться, напевне, навіть не через те, що не розуміються на грибах, а просто не можуть відрізнити справжні гриби від отруйних, які дуже добре вміють «маскуватися». Найнебезпечніші в цьому плані — опеньки. У справжніх опеньків шапка рябенька. Можуть взяти і «не ту» сироїжку — в такої тоненька ніжка. А справжні сироїжки можуть мати і червоні, й жовті, і рожеві, й білі, і навіть зелені шапки. Найкраще збирати білі, боровики та красноголовці (підберезовики) — не помилишся, хоча, мабуть, трапляються і на них схожі отруйні. Євгенія Альошина гриби і тушкує, і смажить, і сушить, і маринує, і навіть робить відбивні — з так званих зонтиків, тому що, пояснює, дуже м’ясисті. Ось тільки не продає. — І ніколи цього робити не буду, скоріше віддам або пригощу, — каже п. Євгенія, — бо вірю в одну прикмету грибників: якщо гриби продавати, то не будеш їх знаходити. А мені поки, слава Богу, їх вдається знаходити. Іноді натрапляю на цілу галявину, як оце було нещодавно — аж сіро було від грибів. То і я назбирала, і рідня, з якою приїхала, і навіть чужі люди, які підійшли до нас. Хоча іноді буває, що шастаючи по кущах в пошуках такої галявини, натрапиш і на неприємний сюрприз — змію, яка гріється на сонці, або навіть ціле кубло змій. Головне — їх не зачіпати і дати звідти ходака (сміється). Саме на такий випадок і шукаю гриби в гумових чоботях. Взагалі за роки, проведені мною в лісах, бачила чимало лісової живності. Траплялися навіть лосі. Мариновані гриби Євгенії Альошиної любить вся її численна родина, настільки смачно вона вміє їх готувати. У своєму погребі жінка вже має 80 півлітрових банок маринованих грибів. Не пошкодувала вона свого рецепта і для читачів «РВ». — Спочатку гриби треба почистити і тричі промити чистою водою, — пояснює п. Євгенія. — Заливаю їх водою і варю 10 хв. Потім цю воду зливаю. Потім знову варю півтори години і зливаю воду. Наступного дня їх закриваю. Для цього готую спеціальний маринад у пропорції: на літр води 4 столові ложки солі та дві цукру, 70-80 г оцту (вливати, коли маринад закипає), 2-3 лаврових листки, 8-10 штук перчинок. Коли маринад закипить, засипаю гриби, варю 25 хв. І закриваю в банки, перед тим потримавши їх у духовці, щоб були теплі. Сушить гриби п.Євгенія теж в духовці на решітці на маленькому вогні з привідкритими дверцятами по дві години протягом двох-трьох днів. Потім розкладає їх на балконі, щоб досушилися. А тим часом на ринку можна купити чи не всі види грибів, які ростуть в лісах. Найдорожчі — білі, коштують 35-40 грн. за кілограм. Одні з найдешевших — опеньки, за них просять 9-10 грн. за кілограм. При купівлі грибів на ринку варто прислухатись до порад лікаря лабораторії ветсанекспертизи продуктового ринку Алли Мироник: — За стихійний ринок ми відповідальності не несемо. У людей, які там торгують, немає ні документів, ні дозволів, ні санітарної книжки. Перевіряємо гриби лише на території ринку. Щодня до нас звертається 30-40 людей. За результатами експертизи зазвичай третині з них забороняємо реалізовувати свій товар, тому що рівень радіонуклідів у грибах перевищує допустимий — 500 Бк/кг. Такі гриби везуть переважно з Рокитнівського та Сарненського районів. А ось найчистіші гриби — з південних районів Рівненщини. Проте відповідальність за торгівлю грибами на ринку несе адміністрація ринку, а не ветсанекспертиза. Трапляються випадки, коли місце для торгівлі на ринку надають без експертизи. Таку людину в лабораторію вже не заманиш. Тож людина, купуючи гриби, насамперед сама має в них орієнтуватися, а не вважати, якщо гриби на ринку продаються, то всі вони обов’язково безпечні. Завжди запитуйте експертний висновок у продавця: якщо такого немає, то продавець або не пройшов експертизи, або знає, що його гриби небезпечні для здоров’я. Окрім того, гриби поділяються на їстівні, умовно їстівні та неїстівні. Найбільшу небезпеку становлять умовно їстівні гриби, які так називаються тому, що отрута з них зникає тільки при певній температурній обробці. До них відносять, наприклад, піддубці, рядовки, зеленці, деякі види сироїжок.
