У ці дні все більше людей обговорюють проблему: «Ти дотримуєшся посту?». Далі йдуть розповіді про власний досвід і про чужий, про рецепти і самопочуття до, під час і після посту. Але хіба це має відношення власне до віри? Великий піст — це час, коли їжа відходить на другий план. А що заповнює собою передній план буття? Що дійсно важливо для тих, хто вирішив поститися?
Трохи історії Помірність, або піст, з’явилася раніше, ніж всі сучасні релігії. Язичництво знало пости перед посвятою в члени племені підлітків, майстри постилися перед будівництвом кораблів або початком роботи над мечем, дівчата — перед посвяченням Богині. У сучасних релігіях піст — період боротьби з пристрастями, період приношення жертви, молитви, покаянь, роздумів. У різних течіях християнства піст виглядає по-різному. Він може обмежувати визначені продукти, а може не мати обмежень у їжі. На Русі православний піст з’явився після Водохрещення в 988 році з утворенням перших християнських монастирів. Його тривалість — 40 днів, стільки часу Ісус провів у пустелі, постячись і роздумуючи, у той час як його намагався спокусити диявол. От і вважається, що і православним у ці дні належить поститися і вести внутрішню боротьбу із Сатаною. Потрібно зауважити, що обмеження в їжі накопичувалися із століттями. Спочатку їжа відкладалася на вечір. Потім почали додаватися й обмеження в продуктах — заборона на м’ясо, молоко і т.д. У перший і останній тиждень піст найсуворіший.
Піст чернечий і мирський Як відомо, і раніше, і зараз у монастирях м’ясо не їдять взагалі, навіть у скоромні дні. У піст же прийнято харчуватися зовсім скудно. Є поняття «сухоїдіння» (їжа не піддається тепловій обробці), повна відмова від їжі, просто пісні дні. У мирян піст набагато м’якший. Не можна вживати їжу тваринного походження, зате можна олію і морепродукти (вони не відносяться ані до м’яса, ані до риби). Є послаблення для хворих, вагітних жінок, старих і дітей. У православній церкві взагалі не заохочується піст для дітей, котрі не досягли 7 років і не прийняли першого причастя.
Головне — не «їсти» один одного У багатьох сьогодні сформувався стереотип «я пощуся, якщо відмовився від скоромного: м’яса, молочного, яєць». Насправді, якщо людина обмежує себе в їжі, але при цьому продовжує гніватися, засуджувати інших людей, заздрити і т.п., то назвати її перебуваючою у пості не можна. Допоможуть у розумінні суті посту слова Іоанна Златоуста: «Істинний піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкування похотей, припинення наклепу, неправди і клятвопорушення... Хто обмежує піст тільки стримуванням від їжі, той найбільше безчестить його. Ти постишся? Доведи мені це своїми справами. Що користі, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів загризаємо і з’їдаємо». Так що під час посту доведеться здійснити величезну духовну роботу. Допоможе в цьому молитва. Звичайно, молитися можна в будь-який час і де завгодно, але все-таки потрібно ходити в церкву. Безумовно, для сучасної людини піст — це стрес. Людина, котра відмовляється від пристрастей, їй близьких, теж вступає в боротьбу: із самою собою, зі своїми звичками, своїм оточенням іноді. Але церква при цьому ніколи не наполягає на «букві закону»: адже піст для всіх різний. У ченців він — суворий, у мирян — більш м’який, у хворих, вагітних жінок і маленьких дітей — дуже легкий. Оскільки піст в першу чергу діяння духовне, порадьтеся зі священиком.
Піст і життя сучасної людини Релігійні канони створювалися відповідно до життя людини сотні років тому. А ми розуміємо, що темпи розвитку цивілізації тоді були незрівнянно повільнішими, ніж в останні 50-100 років. Найочевидніший приклад: сто і більше років тому найспекотніший час — літо. Це час роботи на полях, подорожей, будівництва. Зима — період відпочинку і накопичення «жирку» за рахунок запасів продуктів і вільного часу. Зараз же все цілком навпаки. В більшості наших сучасників відпочинок заплановано на літо. Отже, до початку Великого посту вона приходить, в основному, вже витративши свій запас сил, приходить вже стомлена. До того ж обмежувати себе людина вже розучилася, у нашому світі споживання. А тут такий стрес! І от багато людей, які з ентузіазмом починають поститися, збирають рецепти, обговорюють у Твіттері, Фейсбуці й ВК свої наміри... через тиждень слабшають. Стають дратівливими, стомленими. Що може тут допомогти? Та лише людина сама собі. Хочеш принести жертву — принось і не шкодуй. Не можеш по максимуму — принось те, що витримаєш.
Що заважає поститися Комусь із тих, хто поститься, він у радість, а комусь — у тягар: замість очікуваної легкості в тілі й на душі людина відчуває розбитість, пригніченість і втому. Все це — наслідок помилок, які допускають новачки. Яких? Про це розповів настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці смт Коцюбинського — отець Микола Могильний. Найбільша помилка — нерозуміння мети посту. Мета полягає в тому, щоб проявити нашу віру в Бога дієво, покаятися в гріхах і одержати освячення від Нього. А деякі люди, котрі постяться, намагаються це робити без відвідування храму, без покаяння і молитви. Мовляв, я і так у Бога вірю, і в церкву мені ходити не потрібно. Тому той, хто хоче одержати користь від посту, повинен ходити на богослужіння, приступати до сповіді і причастя. Злість. Людина тільки тоді поститься правильно, коли вона від усього серця простила всім образи і попросила прощення в ближніх, коли вона позбавлена всякої злості і негативу. Нав’язування. Буває так — приходить мама з церкви й у наказовому порядку повідомляє: «Із завтрашнього дня всі постяться!». Так не можна: у наших близьких повинна бути воля вибору, інакше буде диктатура «праведності», що обов’язково викличе відторгнення в навколишніх. Непомірність. Якщо людина повністю відмовиться від скоромного, але при цьому всі свої вечори буде коротати біля телевізора або комп’ютера в пошуках чогось цікавого, її з великою натяжкою можна зарахувати до людей, котрі постяться. Адже піст — це насамперед спроба наблизитися до Бога. Тому під час нього потрібно постаратися максимально віддалитися від усього того, що заважає цій зустрічі. Наприклад — від телевізора. Це не означає, що під час посту взагалі не можна нічого дивитися. Сьогодні є багато передач, що можуть наставляти нас духовно. Це стосується і читання книг. Крім того, відмовившись від телевізора, ви знайдете багато вільного часу, який можна витратити на добрі справи: відвідування хворих, стражденних, ув’язнених, згадати про тих, хто має потребу в нашій допомозі. Перегини. Часто люди, котрі постяться, впадають у крайнощі. Наприклад, накладають на себе занадто суворий піст, через що втрачають сили і здоров’я. Інші, навпаки, — занадто легкий. Але в посту важливо дотримуватися золотої середини. Для цього потрібно тверезо оцінити свої фізичні сили, а ще краще порадитися зі священиком і взяти в нього благословення на піст. Потрібно розуміти, що помірність у їжі необхідна, щоб послабити гріховну дію плоті на душу людини. Самозамилування. Деякі люди люблять афішувати, що вони постяться, акцентувати на цьому увагу, одержуючи задоволення від своєї «святості». Але Господь нас попереджає, щоб ми не показували перед людьми, що ми постимося. Це значить, що, припустимо, якщо ви потрапили на святкове застілля, не треба акцентувати увагу на тому, що ви дотримуєтеся посту, підкреслювати це. Запитують у вас: «Що покласти?» — скажіть: «Спасибі, я сам покладу». Якщо ж на столі не виявиться нічого пісного, то, щоб не образити господиню, котра готувалася до вашого приходу, можна з’їсти і скоромне. Поклали вам шматочок ковбаски і котлету на тарілку — от ви цілий вечір сидите і їжте це. Другий шматок ковбаски не кладіть — це вже буде гріх.
