Майже п’ять останніх місяців апеляційний суд Рівенської області не міг розглядати справи, в яких необхідна участь народних засідателів. Лише минулої п’ятниці сесія облради затвердила новий список із 34 осіб. Із засідателів попереднього періоду продовжуватимуть далі громадську роботу із здійснення правосуддя лише п’ятеро, переважно пенсіонери.
Для голови суду складання списків засідателів — суцільний клопіт. Виявляється, жоден рівнянин з власної ініціативи ще не просився у засідателі, тому доводиться звертатися з листами до підприємств та установ, часто тих, з керівниками яких знайомий особисто, і прохати запропонувати когось зі своїх працівників у засідателі. Рекомендують зазвичай пенсіонерів, які мають достатньо вільного часу. До речі, судді-пенсіонери, наслухавшись за своє життя чимало житейських історій, зазвичай відмовляються. Розщедрився аж на 12 кандидатур цього року «Рівнеазот». Комісія облради, однак, забракувала список, який на третину складався з азотівців, хоча по суті це не має ніякого значення. — Народним засідателем може бути кожен громадянин, який мешкає на території юрисдикції суду, якому виповнилося 25 років, якщо він не страждає психічними захворюваннями, не визнаний неосудним, не перебуває під слідством, не має судимості і дав згоду бути засідателем, — коментує голови апеляційного суду Рівенської області Вадим Довгалюк. — Не можуть бути народними засідателями депутати усіх рівнів, члени Кабміну, державні службовці, судді, прокурори, працівники міліції та інших силових структур. Засідатель може виконувати усі ті функції, що й суддя, брати участь у встановленні вини підсудного відповідно до свого внутрішнього переконання та висловлювати свою думку щодо міри покарання. Засідателі перебувають разом із суддями у нарадчій кімнаті до оголошення вироку. Насправді засідателі нечасто користуються задекларованими правами, принаймні, скільки доводилося бути на судових процесах, вони завжди тихо і безмовно засідали на своїх місцях, підводилися, коли лунало «усім встати», і виходили із зали слідом за суддями. Кабінет Міністрів у жовтні минулого року видав постанову про матеріальне відшкодування засідателям за втрачений для інших справ час, але й досі невідомо, як і з яких джерел усе це фінансуватиметься. У Швейцарії, приміром, де довелося побувати п.Довгалюку, у судовому процесі бере участь один професійний суддя та два народних засідателі. Але там ця громадська робота добре оплачується, причому, у засідателі йдуть переважно люди, які не мають хорошої високооплачуваної роботи, в тому числі й домогосподарки. Звичайно, коли йдеться про гроші, усе відбувається більш просто й зрозуміло. У нас, коли призначається день слухання справи, секретарі телефонують до кількох засідателів і запитують, чи можуть вони взяти участь у процесі, судді цим не займаються і можуть не знати, хто саме має разом з ними судити. Буває, що засідатель спочатку погоджується, але потім не з’являється на суд. Вплинути на нього неможливо. Нечасто, але бувають й інші засідателі, які при визначенні, винен чи не винен, наполягають на своїй думці, хоч вона й відрізняється від думки суддів та колег. Вони можуть записати й аргументувати її, цю окрему думку докладуть до справи, але не зачитуватимуть при оголошенні вироку. Вона може мати значення лише для апеляції та вищих судових інстанцій при оскарженні вироку.
