Перші випадки захворювання на ВІЛ/СНІД в нашій області почали реєструвати в 1996 році. За ці роки у суспільстві сформувалися негативні стереотипи щодо захворювання та упереджене ставлення до людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом. А тим часом проблема давно вийшла за межі асоціальних «груп ризику».
З’явилося нове поняття — «ризикована поведінка», яка властива не тільки споживачам ін’єкційних наркотиків, представникам секс-меншин та жінкам, що займаються комерційним сексом. Проте більшість наших співвітчизників вважають, що проблема їх омине, і зневажливо ставляться до тих, хто має статус ВІЛ-інфікованого. Дивуватися нема з чого: нагнітання жахів в інформаційному просторі породжує невиправдану безпечність у людей, вони певні, що їх не може уразити вірус імунодефіциту, який поширюється тільки серед найнижчих соціальних груп. Чи не найбільше страждають ВІЛ-інфіковані діти. Зазвичай зберегти в таємниці ВІЛ-статус дитини неможливо через необхідність надання медичної довідки до освітнього закладу та інформування медичного працівника. Як повідомила головний лікар обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Олена Гандзюк, перші випадки СНІДу у дітей діагностовано у 2007 році. Усього зареєстровано 6 дітей, на диспансерному обліку з діагнозом СНІД перебувають 5 дітей. На 1 жовтня 2010 року усього зареєстровано 1366 випадків захворювань. На диспансерному обліку перебувають 956 осіб. Уперше діагноз СНІД виставлено в 2000 році, на 1 вересня таких осіб зареєстровано 183. На диспанспансерному обліку з діагнозом СНІД перебувають 67 осіб. Катастрофічно бракує соціальної реклами, яка б пропагувала здоровий спосіб життя, її майже непомітно поряд з нав’язливим західним інформаційним продуктом. Найбільше стереотипи чужого життя впливають на нашу молодь, яка дезорієнтована щодо моральних цінностей і не сприймає застережень щодо власної безпечної поведінки. Останнім часом абсолютну більшість серед інфікованих у нашому регіоні, зокрема у Рівненській області, становлять молоді люди віком від 15 до 29 років. Це цілком благополучні молоді люди, які інфікувалися випадково, через безпечне ставлення до статевих стосунків. Суспільство мусить знати, що ВІЛ-інфекція для інфікованих — не вирок. Якщо вони вчасно звернулися до лікарів, контролюють стан свого здоров’я, підтримують свій імунітет, вони є повноцінними членами нашого суспільства, оскільки ВІЛ жодним чином не впливає на здатність людей працювати і жити. Але їм потрібні підтримка і толерантність. Обмеження і неповага ускладнюють їхнє життя. Трапляються випадки порушення прав цих людей на конфіденційність, працевлаштування, отримання освіти та медичних послуг. Працівники Центру роблять усе належне, щоб залучити якомога більше громадян до обстежень, аби вони з власної волі та бажання зверталися в кабінети довіри. На базі закладів охорони здоров’я області нині функціонує 21 кабінет довіри.
