Щороку кількість ВІЛ-інфікованих на Рівненщині зростає. Аби зупинити поширення інфекції, потрібно, щоб хворі лікувалися. Єдина проблема — знайти таких хворих нелегко. ВІЛ-інфікованих виявляють найчастіше випадково. Благодійний фонд, який діє при центрі СНІДу, працює з тими, хто належить до груп ризику: повіями, гомосексуалістами, ув'язненими та наркоманами.
Розповідає віце-президент благодійного фонду "Майбутнє без СНІДу" Людмила Рибчук: — Споживачі ін'єкційних наркотиків самі не йдуть у наркодиспансер чи центр СНІДу, як і жінки секс-бізнесу. Для того, щоб вони йшли, їх потрібно замотивувати. Над цим ми і працюємо, причому як у Рівному, так і в області. Найдовша співпраця у нас зі споживачами ін'єкційних наркотиків. Ще у 2006 році нам погодився допомагати колишній споживач. Він знав багатьох наркоманів, знав місця, де їх можна знайти. Так ми почали наше знайомство з цим світом. Потім з нами погодилися працювати інші колишні споживачі. Ми ходили по притонах, розмовляли зі споживачами, надавали консультації при потребі, роздавали шприци та презервативи. Нам почали довіряти. Нині ми вже створили 14 пунктів обміну шприцами. Раз в тиждень туди приходять наші "клієнти" і ми видаємо їм чисті шприци, 10 штук в одні руки. Даємо направлення до дерматологів, гінекологів, проводимо експрес-тести на сифіліс, гепатити, ВІЛ. Якщо тест дає позитивний результат, вмовляємо, аби людина звернулася до центру СНІДу. Цього року ми працювали з понад 1800 споживачами ін'єкційних наркотиків. У трьох з них виявили ВІЛ-інфекцію. На Рівненщині, стверджують фахівці, проституцією займаються приблизно 800 жінок. З цим контингентом фонд працює уже п'ять років. Людмила Рибчук розповідає, що в основному спілкуються волонтери з такими жінками на трасі: — Ми знаємо, де вони приблизно працюють і о котрій годині виходять. З понеділка по четвер на ці місця виїжджає по двоє наших працівників. Самі. Ми ніколи не брали на допомогу міліцію. Більшість жінок нас вже знають і досить приязно ставляться. Ми роздаємо їм презервативи, лубриканти, консультуємо. Якщо жінка хоче зробити тест на ВІЛ, приїжджаємо до неї у п'ятницю уже з лікарем і медсестрою і проводимо експрес-тест. Цього року ми працювали із 350 жінками із секс-бізнесу. В однієї з них виявили ВІЛ. За останні роки кількість хворих на ВІЛ серед таких жінок знизилася. Соціальні працівники надають допомогу також ув'язненим рівненських пенітенціарних закладів. А цього року благодійний фонд "Майбутнє без СНІДу", розповідає Людмила Рибчук, охопив ще одну групу ризику — чоловіків, які надають перевагу одностатевим стосункам: — Нині з фондом співпрацюють понад 70 рівнян-гомосексуалістів. Вийти на цю групу людей вдалося торік. Нині у Рівному є спеціальне місце, де наші працівники час від часу зустрічаються з цією групою ризику, аби надати консультації чи роздати контрацептиви. Окрім того, раз на два тижні вони відвідують групи самодопомоги у центрі СНІДу, де працює наш фонд. З допомогою фонду двоє чоловіків дізналися про свій статус ВІЛ-позитивних. Таких людей просимо лікуватися. Ще одна проблема, яка є нині нагальною — відмова від лікування. Чверть ВІЛ-інфікованих не хочуть приймати ліки. Хтось через байдужість, небажання щодня проходити терапію, хтось через віросповідання. У центрі СНІДу зазначають, що чим більше людей відмовляються від лікування, тим більша загроза подальшого розповсюдження інфекції.
