З 92 хімічних елементів, котрі існують у природі, в організмі людини є 81. Залежно від концентрації цих речовин їх називають макроелементами, мікроелементами або ультрамікроелементами. Макроелементи містяться в організмі у кількості, що перевищує 0,005 % маси тіла, мікроелементи — не більше 0,005%, ультрамікроелементи — 0,000001-0,000009%.
Що нам треба для життя З 92 хімічних елементів, котрі існують у природі, в організмі людини є 81. Залежно від концентрації цих речовин їх називають макроелементами, мікроелементами або ультрамікроелементами. Макроелементи містяться в організмі у кількості, що перевищує 0,005 % маси тіла, мікроелементи — не більше 0,005%, ультрамікроелементи — 0,000001-0,000009%. Життєво необхідними мінеральними речовинами для людини є кальцій, фосфор, калій, хлор, натрій, цинк, марганець, молібден, йод, сірка, магній, залізо, мідь, кобальт — вони беруть участь у структурі і функціях ферментативних систем і процесів, у процесах побудови тканин, у підтримці кислотно-лужної рівноваги і водно-сольового обміну. Нині дуже популярними стали вітамінно-мінеральні комплекси, котрі містять денну норму споживання тих чи інших вітамінів та мінералів. Лікарі залюбки призначають їх у разі багатьох хвороб і просто для профілактики. Насправді ж принцип «що більше, то краще» не завжди підтверджується практикою. Зазвичай у складі мультивітамінів міститься стільки мікроелементів, скільки організму потрібно споживати за день. А щодо макроелементів (кальцію, магнію, фосфору) ситуація інакша. До пігулок включають лише невеличку частину фізіологічної норми, все інше має забезпечувати харчування.
Коли конкуренція не на користь Здавалося б, розмаїття мультивітамінних засобів дуже легко розв’яже проблему авітамінозу, достатньо лише не забувати щодня вживати по пігулці. Але насправді авітаміноз можливий навіть за цих умов — через неповне засвоєння вітамінів організмом. У сучасній медичній літературі неодноразово порушували проблему конкуренції мінералів у шлунково-кишковому тракті, оскільки часто мінерали використовують однаковий механізм проникнення у внутрішнє середовище організму. Наприклад, залізо конкурує з марганцем, внаслідок чого засвоєння кожного з цих елементів може знижуватися до 40 відсотків. Взаємний вплив можливий не лише в процесі засвоєння: багато мікронутрієнтів (вітамінів і мінералів) у складі мультивітаміну можуть реагувати на хімічному рівні у процесі виробництва і зберігання, сповільнювати або прискорювати засвоєння одне одного у шлунково-кишковому тракті, діяти синергічно або антагоністично у внутрішньому середовищі. І хоча у процесі виробництва і зберігання вживаються заходи щодо перешкоди контакту компонентів, що реагують між собою (гранулювання, мікрокапсулювання), однак технологічними хитрощами хімічним реакціям не завжди можна запобігти. Наприклад, від 10 до 30 відсотків вітаміну В12 у таких препаратах окиснюється вітаміном С. А порушення всмоктування і конкуренцію елементів у травному каналі усунути ще складніше. Наприклад, залізо, мідь, цинк і вітамін С знижують усмоктування вітаміну В12. Але буває й позитивний взаємний вплив — наприклад, кальцій сприяє засвоєнню вітаміну В12.
