Впевнено простуємо до … нових катастроф?

Добудова Хмельницької та Рівенської атомних станцій порушує право людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля, бо створює реальну загрозу повторення аварії на Чорнобильській АЕС.

Справді, ще у травні 2001 року від імені комітету його координатор Олексій Толкачов надсилав відповідне звернення генеральному прокуророві України. Генпрокуратура України оперативно відреагувала на звернення Громадського комітету національної безпеки, найактивнішими членами якого, між іншим, є студенти-юристи КНУ ім.Т.Шевченка. Втім, суворі доручення прокурорам Рівенської та Хмельницької областей пішли за підписом не М.Потебенька, а його заступника О.Баганця. З великої та досить докладної інформації про наслідки перевірки, надісланої з Рівенської області за підписом в.о. прокурора С.Данилюка, випливає: там забули чи й узагалі не чули про чорнобильську катастрофу. Бо на АЕС усе робиться належним чином. Не біда, що проектна документація на будівництво четвертого енергоблока цієї станції була розроблена ще у 1982-му. Прокуратура області заспокоює: на станції визначена і реалізується програма дій, спрямована на підвищення рівня безпеки та надійності енергоблока №4, якою передбачено 147 заходів. Більше того, окремі з них планується реалізувати протягом трьох-п’яти років після введення енергоблока в експлуатацію. Отож облпрокуратура погоджується з тим, що в дію буде введено технічно недосконалий енергоблок. А до яких наслідків може призвести його робота — це прокуратуру не цікавить? Не виявили обласні правоохоронці і порушень у використанні коштів, призначених на добудову енергоблока, хоча Рахункова палата України ще в 1998 році заявляла про нецільове використання коштів, зокрема на будівництво компанією «Енергоатом» офісного центру в Києві на вулиці Вєтрова. І висновок: «За результатами проведеної перевірки прокуратура області не знаходить достатніх підстав для внесення документів реагування і задоволення звернення Громадського комітету національної безпеки України». Досить спокійно відреагувала на звернення ГКНБУ і Хмельницька обласна прокуратура, хоча проектна документація для будівництва другого енергоблока ХАЕС розроблялася ще давніше — у 1974 році. Можливо, тому, що в поле її зору потрапили факти «неналежного виконання обов’язків посадовими особами АЕС при укладенні й виконанні угод з ТОВ «Трансенергоресурс» та «Укрросатомкомплект», внаслідок чого електростанція зазнала збитків у вигляді недоотриманих товарно-матеріальних цінностей». Прокуратура доповіла: порушено дві кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 167 ч.2 КК України. А ось за фактами неналежної претензійно-позовної роботи на ХАЕС та невжиття заходів із проведення державної екологічної експертизи проекту будівництва другого блоку прокуратура внесла документи реагування генеральному директору станції та начальнику управління екології та природних ресурсів у Хмельницькій області. Про це повідомив громадському комітетові заступник прокурора області М.Львовський. Отже, прокуратура Хмельницької області визнала: позитивних висновків обов’язкової державної екологічної експертизи технічного проекту будівництва енергоблока на ХАЕС немає. Тим часом заступник міністра палива та енергетики України Нур Нігматуллін відповів О.Толкачову безапеляційно й категорично: «Будівництво ХАЕС-2/РАЕС-4 здійснюється на правових засадах», оскільки «добудова зазначених енергоблоків здійснюється згідно з проектами, які були розглянуті та погоджені відповідними міністерствами і відомствами, включно з Науково-технічною радою Міністерства енергетики СРСР, і затверджені його ж наказами…» А це було аж у 1979, 1984 і 1985 роках. Тобто ще до сумнозвісного досвіду Чорнобильської АЕС. Але, ніби забувши про це, заступник міністра стверджує: «Згідно з будівельними стандартами, які чинні в Україні, проектна документація не підлягає перепогодженню, а саме: вона не підлягає процедурі проведення комплексної державної експертизи, у тому числі державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки». Своєї позиції щодо висновків усіх експертиз Мінпаливенерго чітко не висловило. А про одну, державну екологічну, повідомило: матеріали з оцінки впливу на навколишнє середовище добудови другого енергоблока ХАЕС розглядаються Мінекоресурсів. Для четвертого блоку РАЕС вони ще тільки розробляються. Забув Нур Рашитович про вимоги статей законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про екологічну експертизу», які прямо забороняють будь-яку реалізацію проектів без позитивних висновків державної екологічної експертизи. Вважаю за необхідне додати й таке. Мінпаливенерго розглянуло звернення за підписом О.Толкачова на прохання комітету з питань боротьби з організованою злочинністю Верховної Ради України. Відповідь міністерства, звичайно ж, не задовольнила керівника ГКНБУ. Тому він звернувся з листом до народного депутата України Володимира Яценка. Той виніс його на розгляд комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. У відповідь вдалося отримати переконливе підтвердження правильності і правомірності порушених громадським комітетом проблем. «На даний час немає позитивних висновків державної екологічної експертизи щодо документації на добудову зазначених об’єктів. Національною атомною енергогенеруючою компанією «Енергоатом» було направлено до Мінекоресурсів комплекс матеріалів для оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) тільки щодо добудови енергоблока №2 на ХАЕС. Міністерство організувало і провело державну екологічну експертизу цих матеріалів, за результатами якої вони були повернуті на доопрацювання за цілим комплексом зауважень… Документація стосовно добудови 4-го енергоблока Рівенської АЕС від замовника до міністерства не надходила. Висновки щодо неї не готувалися і не надавалися.» Це — уривок із листа міністра екології та природних ресурсів С.Курикіна. Ця чесна відповідь міністра датована 27 листопада 2001 року. На сьогодні ситуація істотно не змінилася — позитивних висновків так само немає, хоча документи на експертизу вже подані до Мінекоресурсів. Це поспішно зробила компанія «Енергоатом» за кілька днів до початку судових слухань щодо незаконності будівництва Хмельницької та Рівенської АЕС. Тільки суд нам допоможе — вирішили борці ГКНБУ, пересвідчившись у відсутності належного реагування державних органів на їхні клопотання. Олексій Толкачов та ще п’ять членів комітету подали позовну заяву до Печерського районного суду міста Києва. Наводячи докази, що будівництво енергоблоків ведеться з порушенням чинного законодавства і здорового глузду, позивачі вимагали від суду поновити і гарантувати їхнє порушене конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля шляхом припинення незаконного фінансування і будівництва енергоблоків до отримання позитивних висновків державної екологічної експертизи. До прохання позивачів слід додати: порушене конституційне право не тільки їхнє, а всіх нас — громадян України. Саме тому цей судовий процес охрестили з перших днів справою «Громадяни проти «Енергоатому». Але, за правилами судочинства, позивачі мають висувати вимоги щодо захисту лише своїх особистих прав. А суд добачив, що «позивачі звернулися до суду в інтересах суспільства взагалі, при цьому повноважень на таке звернення не мають. За таких обставин у прийнятті позову слід відмовити». І виніс ухвалу: відмовити… Майбутні професійні юристи (нагадаємо: позивачі — студенти юрфаку КНУ імені Тараса Шевченка) не погодилися з цим рішенням суду. У своїй скарзі до Апеляційного суду м.Києва вони стверджують: позивачі звернулися до суду від свого імені і до конкретного відповідача НАЕК «Енергоатом» по захист саме свого порушеного права. У тексті позовної заяви немає жодної згадки про якісь «інтереси суспільства взагалі». А «суспільство» не є юридичною категорією або «особою» в сенсі глави 2 Цивільного кодексу України, а тому надати доручення від «імені всього суспільства» неможливо навіть гіпотетично». Апеляційний суд Києва визнав абсолютну правомірність вимог позивачів. Справу повернули до Печерського суду м.Києва, де 5 серпня відбулося перше засідання. Сталося те, чого ядерне відомство так боялося, — на перший судовий процес прийшло так багато зацікавлених і журналістів, що всі просто не вмістилися у будинку суду та прибудинковому дворі. Відтоді відбулося ще кілька засідань, однак розгляд справи триває й донині. За цей час Кабінет Міністрів України і Національна комісія регулювання електроенергетики України прийняли відповідні рішення щодо збільшення фінансування і прискорення будівництва АЕС. Так, з 1 серпня 2002 року (а перше судове засідання у справі «Громадяни проти Енергоатому» відбулося 5 серпня) фінансування будівництва збільшене майже вдвічі. Ще у листопаді 1998 року федеральне екологічне агентство Австрії підготувало доповідь уряду цієї країни про ядерні реактори на Рівенській і Хмельницькій АЕС. Підготовка документа була пов’язана з проханням компанії «Енергоатом» до Європейського банку реконструкції та розвитку надати кредити на добудову енергоблоків. А згідно з принципами Євробанку, необхідно провести процедуру громадського обговорення проекту, про що, виявляється, «Енергоатом» оголосив 18 серпня 1998 року. Процитую уривок із висновку доповіді (у неофіційному перекладі): «Відповідно до міжнародних вимог щодо процедур оцінки впливу на навколишнє середовище, надана документація проекту завершення будівництва ХАЕС-2/РАЕС-4 є незадовільною… У країнах Заходу проект такого масштабу не був би прийнятий на підставі настільки недостатньої інформації. Випромінення в атмосферу і рідкі радіоактивні викиди перевищуватимуть такі на французьких і німецьких реакторах. Очікуються значніші наслідки виділення тепла з рідкими викидами, принаймні у випадку Рівенської АЕС. Не були повністю досліджені наслідки додаткового зневоднення артезіанських джерел і річок. Немає планів засвоєння, оброблення і видалення всіх радіоактивних відходів у результаті експлуатації АЕС. Ризик аварії й можливі наслідки нормальної експлуатації ХАЕС-2/РАЕС-4 дозволяють дійти висновку, що цей проект негативно позначиться на навколишньому природному середовищі». Варто лише додати: доповідь готували фахівці федеральної канцелярії і федерального міністерства у справах навколишнього середовища, Федерального екологічного агентства за сприяння Енергетичного агентства, Інституту прикладної екології, Інституту дослідження ризику Віденського університету та інших наукових установ Австрії. Між іншим, резолюції громадських слухань, що були проведені у листопаді-грудні 2001 року у Львові та Києві, збігаються з висновками австрійських експертів. Добудова енергоблоків незаконна і недоцільна. Потрібна стратегічна і безпечна програма розвитку енергетики в Україні. До її розробки необхідно залучити широку громадськість. Утім, усе це не новина. Стан обладнання діючих енергоблоків АЕС незадовільний. Понад 50 відсотків обладнання вже відпрацювало свій ресурс. Такі повідомлення часто з’являються у пресі після тематичних засідань різних державних органів. Мимоволі виникає запитання: котра з діючих АЕС повторить досвід ЧАЕС? А напередодні найстрашнішої ядерної катастрофи КДБ УРСР також неодноразово повідомляло про недоліки в роботі ЧАЕС. Був тоді ще один таємний на той час документ найвищого рівня. Цитую: «ЦК Компартии Украины считает необходимым проинформировать о положении, сложившемся на атомных электростанциях республики. Из-за отдельных проектных расчётов, низкой надёжности части оборудования, недостаточной квалификации обслуживающего персонала за последнее время здесь произошел ряд крупных аварий, которые привели к ухудшению радиационной обстановки и серьёзным перебоям в электроснабжении народного хозяйства… Серьёзные просчёты проектными организациями допущены при выборе промплощадки Ровенской АЭС. В прошлом году в результате карстово-суффозионных процессов здесь произошли два провала земной поверхности, повторными изыскательскими работами обнаружены многочисленные карстовые пустоты, участки разуплотнённого грунта и другие геологические аномалии. Уровень грунтовых вод с начала эксплуатации электростанции повысился почти на 10 метров, что может привести к дальнейшей активизации карстовых проявлений. По мнению специалистов, без проведения дополнительных крупных инженерно-технических мероприятий строительство второй очереди Ровенской АЭС, предусмотренной постановлением ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 26 июня 1980 года, и дальнейшее развитие жилого посёлка в этих условиях невозможны. Не гарантируется и безопасная эксплуатация первой очереди…» Процитованого листа-застереження підписав 4 березня 1983 року перший секретар ЦК Компартії України В.Щербицький. Водночас він просив вищий керівний орган СРСР зобов’язати ряд загальнодержавних міністерств і відомств країни вжити термінових заходів для забезпечення безаварійної роботи атомних електростанцій Української РСР. Просив також доручити спеціальній комісії розглянути питання доцільності подальшого розвитку Рівенської АЕС. Те, як прислухалися у Москві до тривожного сигналу з Києва, нині знає ввесь світ. А тоді до чорнобильської катастрофи залишалося три роки…

Про суд і ЄБРР

Судовий розгляд справи «Громадяни проти «Енергоатому» може призвести до згортання грандіозного проекту вартістю 7 мільярдів гривень. А тому, поки цього не сталося, впливові владні сили прагнуть якомога швидше добудувати «проблемні» енергоблоки. Знову звернулися до Європейського банку реконструкції та розвитку. Президент ЄБРР Жан Лем’єр під час свого візиту до Києва в жовтні 2002 року заявив, що Банк поновить переговори з Україною щодо виділення кредитів на добудову Хмельницької та Рівенської АЕС. Правда, того самого дня, після розмови з Президентом України високий гість зустрівся з представниками громадськості — заступником голови Національного екологічного центру України Юрієм Урбанським та головою Громадського комітету нацбезпеки України О.Толкачовим. Подиву європейців не було меж. З’ясувалося, що українська сторона нічого не повідомила Банку про юридичний аспект проекту, про судовий процес проти добудови атомних станцій. Фактично уряд України приховав від європейських кредиторів усі відомості про незаконні сть будівництва Хмельницької та Рівенської станцій. Уже пізніше на адресу Громадського комітету національної безпеки України з Лондона надійшов лист, яким ЄБРР заявив про намір, перш ніж надавати будь-які гроші, провести щонайретельнішу перевірку законності проекту і витребувати від української сторони всі дозволи та висновки державних експертиз, необхідні для будівництва АЕС. Невже українська влада знову поквапилася із «залученням іноземного інвестора»?

Висновок-запитання

Хто ж нині, в уже давно незалежній Україні, має дати доручення всім добудовникам надто ненадійних за якістю та сумнівних за екологічними наслідками енергоблоків Рівенської та Хмельницької АЕС: щоб вони все-таки привели нормативно-технічну документацію до сучасних світових вимог і щоб роботи велися згідно з нею; щоб встановили на станціях сучасне устаткування, а не застарілі неліквіди; щоб судова справа «Громадяни проти «Енергоатому» розглядалася в строки, встановлені законом, а не чиєюсь волею «згори»? І хто, зрештою, повинен захищати законність і національні інтереси в Україні — студенти-патріоти, екологічні організації, журналісти і громадяни чи все-таки державна влада?