- Я побачив зовсім інший світ, - рівнянин розповів, як жив у Антарктиді

Рівнянин Павло Тарасович був одним з перших українських полярників, які проводили дослідження на Антарктиді. В інтерв’ю він розповів про подорож на шостий континент, про досвід у експедиції, побут та життя на станції полярників.

 Чому ви вирішили приєднатися до наукової подорожі?

- Це була давня мрія мого дитинства. Я не приєднався, а виборював конкурс. Кожного року відбувається зміна зимового складу. Щоб потрапити до нього, треба пройти відбір. Я подав свою кандидатуру на 5 антарктичну експедицію на станцію “Академік Вернадський”. Очолював комісію відбору, до речі, Перший космонавт України- Леонід Каденюк. Тож я проходив різні етапи відбору та пройшов. Був безмежно радий, коли став учасником команди.

Скільки тривала ваша експедиція?

- Рік, але фактично був учасником двох експедицій. У 2000 році був у морській експедиції в Антарктиді, а потім зимував у 5 УАЕ в 2000-2001 роках.

Що вас вразило найбільше на материку ?

- Коли ти там ніколи не був, то уявно бачив на фотографіях, читав розповіді. А коли вже бачиш Антарктиду, бачиш зовсім інший світ. Перше враження вже було, коли пливли по морях. А коли зайшли через протоку Дрейка й вийшли в Антарктиду, я побачив верхівки айсбергів, кругом виднілися великі білі крижини. Це й вразило найбільше.

Як проходила ваша адаптація?

- Звичайно, мені прийшлось звикати до того іншого світу. У мене адаптація проходила на рівні сприйняття, на фізичному рівні все було добре. Загалом вона швидко пройшла, бо все було новим та цікавим для вивчення.

Якими були ваші обов’язки ?

- Я був у складі команди життєзабезпечення. У мої обов’язки входило забезпечувати зв’язок між станціями та інтернет. Без зв’язку нічого в Антарктиді не відбувається, адже там потенційно високі небезпечні умови для життя. Займав посаду заступника станційного лікаря, відповідно до своєї медичної освіти.

Також був завідувачем поштового відділу. Як пошти такої та не було. Ми не писали, але я приймав конверти від туристів, які завжди хотіли надіслати конверт зі станції з антарктичною маркою. Це було поштовою послугою.

Як часто ви спілкувалися з сім’єю або друзями?

- Під час моєї експедиції - раз у тиждень. На сьогодні там розвинули краще комунікацію. Є можливість дзвонити тоді, коли треба через супутниковий інтернет.

Який найбільший виклик був під час експедиції?

- Був тільки позитивний виклик. Під кінець не хотілося мінятися, бо звик. Бо все, що подобається- до того й тягне.

Які можливості були для відпочинку на станції?

- У вільний час я дивився на краєвиди, ходив на лижах по острову, грав у футбол на снігу, був на організованих спортивних заходах.

Які є особливості побуту й життя там?

- Будова приміщень станції забезпечує всі необхідні умови для проживання там річної експедиції. Є душ, є своя система опалення, є кухня, холодильник для зберігання продуктів під час зимівки. Є місце для відпочинку полярників- це бібліотека з великою збіркою англійських та українських книг. Є бар, котрий збудований ще англійцями, де можна послухати музику, пограти в більярд, просто посидіти, почитати книги чи журнали.

Чи плануєте поїхати в експедицію ще раз?

- Всі, хто були раз, планують другий, третій і так далі. Побачим, час покаже. Можливо й так.

Віолетта Алексєєва