Міліція повідомила, що їй вдалося запобігти скоєнню убивства. У Костополі була затримана Зоя Ярмушко, яка руками найманого вбивці нібито хотіла помститися убивці свого сина Тараса. Уся ця історія одразу виглядає підозрілою. Чому саме — скажемо пізніше, а поки що викладемо хід подій за версією слідства.
Понад рік Зоя Ярмушко намагалась довести міліціонерам, що її 23-річний син Тарас не сам втопився у річці Замчисько, а його хтось утопив. Їй не повірили і відмовили в порушенні кримінальної справи, списавши смерть на нещасний випадок. Тоді мати загиблого вирішила сама шукати злочинця. Її підозра впала на дівчину, яка була знайома із сином. Вбити її за сім тисяч доларів пані Ярмушко попросила місцевого жителя Артема, який нещодавно звільнився із в’язниці. Артем вбивати дівчину не став, а повідомив про усе міліцію, яка… одразу ж знайшла убивцю Тараса Ярмушка. Таким чином, наші пильні міліціонери одночасно запобігли вбивству і, що головне — затримали обох підозрюваних, які поки що не заперечують своєї провини. А тепер запитання. Перше — що заважало міліціонерам знайти убивцю Тараса Ярмушка ще торік? Друге — чи насправді у Костополі так легко найняти убивцю, що це до снаги пересічній громадянці, нехай і дуже розгніваній байдужістю міліції? Третє — чи покарані належним чином ті, хто не забажав розслідувати убивство Тараса Ярмушка і тим самим підштовхнув його матір на скоєння злочину у вигляді замаху на вбивство? Четверте — де гроші? Оті самі сім тисяч доларів, обіцяні за вбивство? П’яте — якою насправді була причина вбивства Тараса Ярмушка, яке не хотіли розслідувати? Що за стосунки були у Тараса із людиною, яка сім разів відбувала покарання за злочини, у тому числі й за убивство? Шосте — чому справою займався УБОЗ? Невже немолода костопопільчанка є представником «організованої злочинності»? Чи шановний УБОЗ саме із такою «організованою злочинністю» насправді й бореться? Є ще багато інших запитань, які одне за одним виникають під час ознайомлення із версією злочину, повідомленою міліцією. Якщо не дати на них відповіді, то сучасний Костопіль виглядатиме містом, де внаслідок буденної сварки при свідках один із тих, хто сварився, може утопити іншого, а міліція не забажає розслідувати цей злочин. Містом, вулицями якого тиняються злочинці, що відбули покарання, шукаючи, аби чи просто когось убити, чи на замовлення. І що взагалі вбивство для Костополя — це така буденна річ, що скоїти або замовити його може будь-хто. Не дуже дорого і до втручання УБОЗу без особливого ризику бути покараним. Коментар Андрія Кулинича, начальника управління боротьби із організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області: — Нам надійшла оперативна інформація про те, що у Костополі за сім тисяч доларів одна громадянка замовила вбивство іншої. У ході перевірки ця інформація підтвердилась. Ми інсценували викрадення цієї дівчини, а замовниці виконавець показав фотографії, які підтверджували, що громадянка викрадена і знаходиться на одній з дач за межами Костополя. Коли замовниця передала виконавцю певну суму грошей за скоєння злочину, ми її затримали та доставили в УБОЗ. Там вона зізналась у скоєнні злочину. Зараз жінка заарештована та перебуває в слідчому ізоляторі. За фактом замаху на навмисне вбивство порушено кримінальну справу. Ми підняли матеріали річної давності, які знаходились в Костополі, і встановили, що її сина дійсно було вбито. За п’ять днів працівники УБОЗу знайшли убивцю сина костопільчанки. Ним виявився 40-річний Ігор Ч., який був сім разів засуджений та відбував покарання за наркотики, грабежі та крадіжки. Підозрюваний написав явку з каяттям. Він розповів, що разом з Тарасом, костопільчанином Миколою та ще двома дівчатами сиділи біля магазину «Лілея». Тарас нібито звинуватив Ігоря в тому, що той викрав його гроші. Між ними виникла сварка, а потім — бійка. Обидва опинились у річці, і Ігор втопив Тараса. Зараз чоловік намагається переконати правоохоронців, що грошей у Тараса не викрадав, отож звинувачення у крадіжці були безпідставними.
