Пакетики з марихуаною приклеюють скотчем до тіла, таблетки зашивають у куртки чи насипають в упаковки з-під шампуню. Так українські та білоруські контрабандисти намагаються "обійти" інспекторів на митному посту "Удрицьк", що в Дубровицькому районі.
Щодня через цей пункт контролю проходить п'ять-сім потягів. Кожен з них обстежують прикордонники та митники. На перевірки в інспекторів усього 30-40 хвилин — стільки стоїть потяг на кордоні. Перевіряють усе: від сумок пасажирів до щілин у дверях вагона. Там, пояснюють митники, пасажири найчастіше ховають контрабандні цигарки. Шукати контрабанду в щілинах допомагає спеціальний прилад з мініатюрною відеокамерою, котрий так і називається — "Пошук". У вагонах дизель-потяга людно. Більшість пасажирів повертаються з білоруського містечка Горинь, що за 40 кілометрів від України. Туди вони їздили, щоб купити дешевші, ніж у Дубровиці чи Сарнах, масло, згущене молоко, ковбасу чи суміші для дитячого харчування. Одразу після зупинки потяга до вагона заходить кінолог Олег зі своїм чотирилапим Ніком. Собака спокійно проходить між пасажирами і прямує до тамбура — значить у цьому вагоні наркотиків немає. За три роки роботи з Ніком вони затримали шестеро пасажирів, що намагалися перевезти через українсько-білоруський кордон марихуану. — Якщо Нік гавкає на людину, значить наркотики знаходяться на тілі, найімовірніше, приклеєні скотчем до грудей чи спини. Якщо ж собака шкрябає речі пасажира — знахідка там, — пояснює п. Олег. Огляд речей пасажирів цього разу проводить начальник митного поста Лідія Позняк. Вона запитує в кожного з присутніх, що везуть, декого просить показати вміст сумок. Чому не перевіряє всіх пасажирів — Лідія Позняк пояснює так: — Я працюю на цьому митному посту вже двадцять років, тож досвід дається взнаки. Коли заходжу до вагона, одразу бачу, в кого з пасажирів можуть бути заборонені для перевезення через кордон речі. Такі пасажири зазвичай самі себе видають — хтось то встає, то сідає, хтось відводить погляд або ж не реагує, коли інспектор до нього звертається. Серед найчастіших порушень — перевезення продуктів чи ліків, ввезення яких або заборонене, або обмежене. Приміром, не дозволяється, щоб вартість товару перевищувала 500 євро та була важчою 50 кілограмів. Якщо ми виявляємо пасажира з таким багажем, складаємо протокол, описуємо товар. Люди під час такого затримання реагують по-різному: кричать, плачуть або ж намагаються викликати в інспекторів жалість. Минулого року ми затримали жінку віком близько сімдесяти років, у рукаві пальта якої знайшли таблетки трамадол. Вона пояснила, що везе препарат для хворого зятя. Бували випадки, коли контрабанду знаходили у речах пасажирів, котрі нібито їхали в Білорусь на похорон. Вони були одягнені в чорний одяг, з собою мали похоронні вінки, серед яких ховали контрабандний одяг та інші речі. Так вони сподівалися, що митники, зважаючи на їхнє "горе", пройдуть повз. Перевіряємо й машиністів і провідників. Якось провідниця перевозила новорічні костюми на суму вісім з половиною тисяч гривень. Часто перевозять перманганат калію, тобто марганцівку, котру використовують для виготовлення наркотиків. Якось в одного рівнянина на тілі виявили 950 грамів цієї речовини. Митники розповідають про такі свої спостереження: двадцять років тому люди більше товарів везли з Білорусі, тепер — навпаки. Якщо нині з Білорусі в Україну везуть переважно масло та трикотажні вироби, то з України — хліб, ковбасу, коньяк, куртки і навіть кришки для банок та шнурівки. На митниці це пов'язують зі зміною в законодавстві — якщо на початку 90-х в Україні було більше заборон на вивезення товару, то тепер — на ввезення.
