Стільки людей одночасно на вулицях Рівного, напевне, ще не було. Близько 20 тисяч рівнян у неділю прийшли попрощатися із трьома своїми земляками — бійцями «Небесної сотні», як назвали тих, кого вбили на Майдані. Люди стояли з квітами і свічками. Плакали і молилися. І показували дітям: «Ось вони, герої». 27-річний Олександр Храпаченко, 53-річний Георгій Арутюнян та 42-річний Валерій Опанасюк загинули від куль снайперів у четвер, 20 лютого. А у п’ятницю у Березному ховали іншого «майданівця» — 29-річного Івана Городнюка, якого вбив водомет.
Дивіться також:
- Фоторепортаж: «У Рівному поховали трьох загиблих у Києві рівнян»
- Рівняни прощаються із вбитими у столиці земляками
- Рівне провело в останню путь своїх героїв
У «кривавий четвер» першим поліг Георгій Арутюнян. У Рівне він переїхав кілька років тому із Грузії, де у нього залишилися діти. Тут чоловік працював на водоканалі, згодом звільнився і перебивався підробітками. Одружився на рівнянці, яка мала дочку. Три роки тому у подружжя народилася донечка. Більше року тому дружина померла. Прийомна донька взяла до себе маленьку сестричку, вони жили разом в окремій квартирі. Георгій мешкав сам, допомагаючи дітям. Він був активним прихильником «Свободи», постійно брав участь в акціях, організованих партією. На київському Майдані був давно. У четвер вранці йшов повз встановлену тут стелу зі «свободівцем» із Дубна. Чоловіки розмовляли, і раптом на очах у приятеля Георгій упав: куля снайпера увійшла в шию і вилетіла через плече. Чоловік дотягнув Георгія до медиків, проте товариш уже був мертвий. Олександр Храпаченко був театральним режисером, устиг зняти фільм. Був також туристом, любив подорожувати, займався скелелазінням. Усі, хто знав Олександра, про нього відгукуються як про життєрадісну людину. Коли почався обстріл снайперів, хлопець разом з іншими майданівцями припав до землі і затулився щитом. Хтось кинув «коктейль Молотова» поблизу. Олександр підійняв голову — і помер: куля вцілила йому в око. У «Фейсбуці» друзі створили сторінку пам’яті Сашка Храпаченка. Коли він ішов на Майдан минулого тижня, відрадив туди йти свого друга. Сказав: «У тебе є дитина, а у мене немає». У Валерія Опанасюка, якому куля снайпера потрапила в серце, залишилося четверо дітей. Дружина Вікторія носить під серцем п’яту дитину. Після смерті майданівця депутат Рівненської міської ради Олександр Лащук написав у соціальній мережі: «З Валерієм познайомились в рейсовій маршрутці, коли їхали на Київській Майдан. Життєрадісний, розумний і дуже добрий чоловік. Просив, щоб не називав його на Ви. В майданівському наметі в Києві, де зупинялись рівняни, він бував постійно, причому завжди у найскладніші часи протистояння. Його знало багато рівнян, які бували на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось був легко вбраний, завжди шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть в найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав. Постійно йому говорив: „Валєра, вдягніться тепліше, не ходіть в цій кофті... візьміть собі якусь теплу куртку, тож є“. Він відповідав: „Саша, в чому приїхав в тому і ходжу, мені іншого не треба“. Коли на Грушевського були складні моменти, він сказав, що треба там стояти, щоб не було мало людей, тому що „Беркут“ почне атакувати. Якось ми з ним двоє простояли всю ніч до 5 ранку на Грушевського. Говорив про політичні зради і ігри, про те, що з Януковичем опозиціонери повинні діяти рішучіше. Розказував, що має проблеми з оформленням під своїм будинком у Рівному десь в районі Дворецької земельної ділянки. Казав, що після перемоги до мене подзвонить...Він просто стояв на барикадах і захищав Майдан. Немає більше тієї любові, хто душу свою віддає за друзів своїх...» Іван Городнюк працював керівником гуртка сучасних танців у Березнівському будинку культури, раніше займався підприємництвом. На Майдані був з перших днів. Коли 19 січня на Грушевсього проти мітингувальників силовики застосовували водомети, Іван потрапив під воду. Кількаградусний мороз зробив своє — Іван застудився. Поїхав додому лише тоді, коли стало геть зле. Думав кілька днів підлікуватися і повернутися. Не вийшло. У хлопця через пневмонію зупинилося серце. Івана Городнюка рідні ховали самотужки. Застрелених рівнян — міська рада. Прощання загиблим організували у драмтеатрі у неділю. Люди почали приходити ще зранку — з квітами і свічками. Попрощатися всі не встигли. Квіти оберемками передавали тим, хто був попереду. Біля трун із майданівцями стояли та сиділи рідні. Особливо важко було дивитися на родину Опанасюків. Дружина куйовдила Валерійові волосся, гладила обличчя і ридала. А маленька дочка все тягнулася обіймати маму і цілувала її сльози... Три труни чоловіки, які боролися із загиблими пліч-о-пліч на Майдані, винесли із драмтеатру і понесли на майдан Незалежності. Люди стояли живими коридором, як і у п’ятницю вночі, коли тіла привозили з Києва, із запаленими у руках свічками і кричали: «Герої не вмирають». Коли тіла принесли на рівненський Майдан, 20 тисяч людей помолилися, а потім заспівали гімн. На трунах рівнян був український прапор. Поховали майданівців на кладовищі Нове. До цвинтаря людей везли автобуси, завбачливо підготовлені міськрадою. Влада також виділила по 10 тисяч гривень сім’ям загиблих. Кошти для родин дасть і обласна рада, а також Верховна. Громадські активісти також розпочали збір грошей на допомогу сім’ям загиблих. Зокрема, рівняни хочуть зібрати гроші на купівлю двох двокімнатних квартир — для трирічної донечки Григорія Арутюняна та для дітей Валерія Опанасюка, аби, як зазначили, діти знали, що їхні батьки загинули за Україну і що рівняни це ніколи не забудуть. Міська рада присудить загиблим посмертні звання почесних мешканців міста, а також клопотатиме, аби чоловікам дали найвищі державні звання. Громадський активіст Святослав Клічук висловив ідею, що у Рівному повинні іменами тих рівнян, які загинули на Майдані, назвати вулиці. Окрім того, зазначив Клічук, одна з центральних вулиць міста — можливо, проспект Миру чи вулиця Кавказька — мають носити назву Героїв Майдану. Пан Святослав зазначив, що вулиця з такою назвою має бути ближче до ОДА, аби постійно нагадувала чиновникам про їх обов’язки. До слова, міські депутати таки планують дослухатися до цієї пропозиції.
Допомогти родинам загиблим можна, перерахувавши кошти на їхні банківські рахунки.
Храпаченко Олександр Володимирович.Картка № 5168 7572 4053 4950
Отримувач: Риска Ольга Сергіївна
ПАТ КБ «Приватбанк». Рахунок № 2924 482 550 9100
МФО 305299
ЄДРПОУ 143 60 570 Опанасюк Валерій Адамович.
Картка № 5457 0823 9024 0153
Отримувач: Опанасюк Вікторія Андріївна
ПАТ КБ «Приватбанк». Рахунок № 2924 482 550 9100
МФО 305299
ЄДРПОУ 143 60 570 Арутюнян Георгій Вагаршанович.
Картка № 5168 7572 2505 0311
Отримувач: Адамчук Анна Володимирівна
ПАТ КБ «Приватбанк». Рахунок № 2924 482 550 9100
МФО 305299
ЄДРПОУ 143 60 570 Городнюк Іван Володимирович.
Картка №картки 5168755337602417 Приватбанк
Отримувач Городнюк Вадим Володимирович, брат.
Пам’яті «Небесній сотні»Небесна сотня не загине, Вони поклали душу й тіло Їх дух незламний за свободу Хай не забуде кожен з тих, Хто не почув свого народу, Хто так відверто знехтував на них. Сльозами вмилась Україна, Сказати: “Дякую!” — нічого; Я аж до долу поклонюсь, Що ви вказали істину дорогу, За Вас я Богу помолюсь! Світлана Логин, |
