Несподівано, але Рівненщина опинилась у трійці областей, де питна вода найгіршої якості. Підстав не вірити повідомленню Держсанепідемслужби нібито немає. Але ж досі нас десятиліттями запевняли, що рівненська вода — найкраща і найсмачніша в Україні. Що вплинуло на склад досі нібито доброї води? Виявляється, цифри, які відкрили санепідеміологи.
Роман Сафонов, заступник начальника Головного управління Держсанепідслужби у Рівненській області: — Вода в області — одна з найкращих в Україні, особливо та, що подається у Рівному, і рівнянам нічого боятися її пити. Усі показники — це лише гра цифр, яка реальності мало стосується. Після того, як СЕС реформували, ми не відповідаємо за спалахи хвороб, якість води та ін. Ми лише стежимо за ситуацією та аналізуємо її. Тому одразу вирішили, що приховувати від населення правду не будемо. Ми чесно подали інформацію, і за якістю води область опинилася у списку найгірших. Тепер про цифри. Минулого року якість питної води, за статистичною інформацією, була кращою. Цього року склад води не змінився, проте змінилися вимоги до її аналізу. Так, включили дослідження рівня заліза. Питна вода на Рівненщині — з підземних горизонтів, які, зрозуміло, більше захищені від потрапляння небезпечних для здоров'я речовин, ніж поверхневі вододжерела. Але чим глибше водоносний горизонт, тим більші концентрації заліза він містить. Залізо не є речовиною токсично небезпечною, але саме через нього вода Рівненщини і стала формально гіршою. А якщо перевірити нашу воду за європейськими нормативами, то якісної води в Україні взагалі не буде. Та що там, включити до аналізу лише одне дослідження фтору — і 100% проб води будуть поганими. Окрім того, на результати дослідження у нас вплинув ще той фактор, що ми вимірювали якість води переважно на проблемних водогонах. Після реорганізації служби кількість досліджень скоротили, тож ми стараємося тримати руку на пульсі там, де найгірша ситуація. Інші області, в яких нібито кращі показники, або погано провели дослідження через нестачу якісних лабораторій, або зумисне не показали реальні дані. Об'єктивно ж, ми п'ємо одну з найкращих вод в Україні, хоча вона і не всюди якісна. Рік у рік одні й ті ж проблеми через брак коштів. На більшості сільських та відомчих централізованих водопроводів не проводять лабораторний контроль якості води. Навіть на комунальних водопроводах Радивилівського, Володимирецького, Здолбунівського, Рівненського, Сарненського, Корецького районів не здійснювали такий контроль, доки ми не втрутилися. Досі без нагляду більшість сільських водогонів Здолбунівського, Сарненського, Острозького районів. В усіх сільських радах області відсутні постійні ремонтні бригади з експлуатації водопроводів. Частина водопроводів взагалі нічийна, бо ніхто не хоче брати її на свій баланс. Зони суворого режиму артсвердловин по багатьох водопроводах не витримані, ремонтують обладнання несвоєчасно, через зношеність мереж виникають часті пориви. 80% станцій знезалізнення або знезалізнюючі установки на водогонах працюють неефективно. Найгірша якість води на Рівненщині — у північних районах. На це впливає і зношеність водопроводів, і заболоченість території, і рівень радіації. Найбільш проблемним є КП "Клесівводоканал" в Сарненському районі, на якому зношені більше 50% водопровідної мережі, а фільтри давно потребують заміни. На водоканалі мали до цього року зробити принаймні реконструкцію станції знезалізнення, проте досі провели лише чистку артсвердловин та замінили насоси. У поганому стані водопроводи у Клевані, Рокитному, смт Томашгород, Корці, Володимирці, Зарічному. Потребують реконструкції зношені водопровідні мережі Костополя, Здолбунова, Рівного, Мізоча та ін. Негайно потрібно змінити понад 100 км водопровідних мереж сільських населених пунктів.
