Здолбунівчанин судитиметься ... з Україною

957 0

Бачити муки хворої на рак дружини було неможливо. Тож житель Здолбунова Олександр Ковальчук поїхав за допомогою в далеку Карелію. Привезені звідти ліки, які так і не стали обіцяним порятунком для його дружини, змусили Олександра Ковальчука пройти через усі судові ланки рідної держави і, врешті, звернутись до вищої інстанції з захисту прав людини — Європейського Суду.

Рак печінки у 58-річної Валентини, дружини Олександра Ковальчука, медики виявили у 1996 році. Її поклали на лікування до онкодиспансеру, однак ніякої надії на видужання медики не давали. Почувши по радіо інформацію про вченого-хіміка Тамару Воробйову, яка вилікувала себе від раку, а тепер рятує й інших людей з такою недугою, Олександр Ковальчук вирішив їхати до Києва. В Національній радіокомпанії йому дали текст інформації. «Нашу землячку, вченого-хіміка Тамару Воробйову, яка так і не здобула визнання в Україні, — говорилось у ній, — обрано дійсним членом Медико-технічної академії Російської Федерації. Вона створила тут великий медичний центр «Вітурід», для роботи в якому запросила чимало талановитих вчених. Вилікувала сама себе від останньої стадії раку, вчений-хімік продовжує лікувати інших. Її лікувальний препарат пригнічує не тільки всі види злоякісних і доброякісних пухлин, а й імунодефіцити, ревматизм, артрити, астму. Цей центр базується в Петрозаводську (Карелія)». Тож позичивши гроші у знайомих, Олександр Конійчук вирушив до далекого Петрозаводська. Приїхавши сюди і побачивши, скільки людей їде до згадуваного центру, він перестав сумніватись у ефективності діяльності російської «цілительки». Уклавши письмову угоду з фірмою «Вітурід» про прийняття дружини на амбулаторне лікування їхнім препаратом, п.Корнійчук заплатив 1 млн. 350 тис. російських рублів і, отримавши довідку про дозвіл на вивезення «неліцензійного» препарату, завірену підписом заступника міністра охорони здоров’я Республіки Карелія А.Анчукова, поїхав додому. Для того, щоб дружина змогла приймати «Вітурід», забрав її з онкодиспансеру, адже однією з умов успішного лікування за методикою Тамари Воробйової було невикористання наркотиків, якими рятували в медичному закладі хвору від болю. Через деякий час після прийому препарату Валентині стало гірше. Тож Олександр Корнійчук зателефонував знову до Петрозаводська. Його заспокоїли, мовляв, так і має бути спочатку і запросили приїхати за новою порцією ліків. Вдруге Олександр Корнійчук за «Вітурід» заплатив 1 млн. 290 тис. російських рублів. Щоправда, цього разу дозвіл на його вивезення був більш красномовним. У ньому говорилось, що препарат «Вітурід» зареєстрований в міністерстві охорони здоров’я Республіки Карелія і дозволений до застосування як імуностимулятор при лікуванні онкозахворювань. Документ також містив номер патенту ліків та ліцензії на них. Що цікаво, завірений він був підписом знову ж А.Анчукова, який уже мав посаду не заступника міністра, а... директора медичного центру «Вітурід». Підпис же заступника міністра охорони здоров’я Республіки Карелія супроводжувався прізвищем Ю.Капустін. Однак чудодійний «Вітурід» так і не справив бажаного ефекту: не проживши й місяця після останнього візиту Олександра Корнійчука до Петрозаводська, його дружина в страшних муках померла. Після похорону дружини Олександр Корнійчук почав з’ясовувати, що ж це за препарат пропонує безнадійним хворим Воробйова. З Міністерства охорони здоров’я України йому відповіли, що «Вітурід» пройшов клінічні випробування, які показали відсутність лікувального ефекту. З Карельського республіканського онкодиспансеру, у свою чергу, повідомили, що давно ведуть боротьбу з фірмою «Вітурід», адже лікуючись її препаратом, хворі втрачають дорогоцінний час. Окрім цього, в листі зазначалось, що препарат не має протипухлинної дії й заборонений до використання в лікувальних закладах. Тому юридичну відповідальність за наслідки лікування «Вітурідом» несе фірма, яка займається такою незаконною діяльністю. Отримавши цю інформацію, Олександр Корнійчук звернувся з позовом до Здолбунівського райсуду, вимагаючи відшкодувати матеріальні та моральні збитки в сумі 2356 грн. На суд жоден відповідач не з’явився. Вирішилася справа не на користь Олександра Корнійчука. У задоволенні позову йому було відмовлено через те, що «в тексті «Укрінформу» зазначалось, що препарат не лікує, а лише «пригнічує ріст пухлин». Тож недостовірності інформації не було. А щодо відповідальності фірми «Вітурід», то її винною теж не визнали, бо «причиною смерті дружини позивача став рак, а не вживання препарату». Окрім цього, зазначено в судовому рішенні, позивач порушив вимоги Закону України «Про лікарські засоби», в якому говориться, що розповсюдження і використання ліків, незарестрованих у встановленому порядку та недозволених до медичного застосування, забороняється, оскільки добровільно придбав «Вітурід». Звертання до обласного суду, Генеральної прокуратури та Верховного Суду України результату не дали. Рішення Здолбунівського суду залишилось у силі. Тож тепер здолбунівчанин Олександр Корнійчук звернувся до Європейського Суду, щоб судитися з нашою державою, яка не захистила його права.

Коментарі

Залиште вiдповiдь

Читайте також