Кожен городянин має право безоплатно отримати земельну ділянку площею не більше 10 соток для зведення власного будинку. Законом це передбачено. Втім, звертаються до міської влади за землею не всі. Комусь вона без потреби, бо вже має будинок у місті, й не один, хтось про таку можливість навіть не знає, оскільки можновладці не дуже її афішують, а інші у неї не вірять. До речі, невіра людей небезпідставна, адже отримати землю під забудову може не кожен.
На землю чекають по 16-18 років У міському управлінні земельних відносин нині зареєстровано понад півтори тисячі бажаючих отримати земельну ділянку під будівництво житла. Усі вони, як розповів заступник начальника управління Петро Мельничук, розподілені по трьох чергах: ті, хто має право на позачергове отримання землі — 108 претендентів, на першочергове — 778 і в загальній черзі — 831. У список першочерговиків вносять багатодітні родини, мешканців гуртожитків або винайнятих квартир, громадян, які мешкають у ветхих будинках або тих, які плануються під знос, учасників війни, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, переселенців з «чорнобильської» зони за направленням міськвиконкому, інвалідів, воїнів-інтернаціоналістів, ветеранів-військовослужбоців, правоохоронців та ін. Щоб потрапити до списку позачерговиків, за словами п. Мельничука, потрібно мати принаймні дві підстави для цього, тобто належати відразу до двох вищеперерахованих категорій. Однак перебування у жодній з черг не гарантує надання земельної ділянки. Свідченням цьому є те, що навіть на позачергове отримання землі перші зареєстровані у черзі чекають уже 16 років, не кажучи вже про інші дві черги, в яких найдовший термін перебування — 18 років. Причина цього, як пояснює начальник міського управління земельних ресурсів Роман Гресько, — дефіцит у місті вільних земельних ділянок. Як же тоді декому вдається стати власником омріяної землі? Лише шістьох «пільговиків» ощасливили цього року землею Спосіб перший — чекати. Черга з пільговиків дуже повільно, але рухається. Щоправда, що саме пришвидшує цей рух і в який бік, можна лише здогадуватися. Так, за цей рік отримали земельні ділянки під будівництво, за словами п. Мельничука, лише шестеро пільговиків. У квітні на вулиці Малорівненській міськрада виділила землю двом багатодітним родинам та викладачці гуманітарного університету, у родині якої є хворий і яка винаймала житло. На останній сесії міськради депутати також потурбувалися про двох ліквідаторів аварії на ЧАЕС Оксану Чудік та Миколу Шубравого, виділивши їм ділянки на Боярці. І ще одним «пільговим» власником земельної ділянки став начальник управління СБУ області Юрій Крапівін — він будуватиметься на вулиці Черняховського. — Майже рік тому мене перевели на роботу до Рівного і, згідно з законодавством, мали б забезпечити житлом, — пояснив Юрій Крапівін. — Однак коли я побачив, яке в області скрутне становище із забезпеченням житлом працівників СБУ, вирішив не класти на шию держави цей тягар і будуватися самостійно. Тому звернувся до міської влади Рівного із заявою на отримання земельної ділянки під житловий будинок. Я родом зі Сходу, приїхав сюди з Києва — там поки що залишаються мої дружина та донька. Рівне мені подобається, тут гарна природа і від Києва не дуже далеко. Оскільки вже маю вислугу 20 років, планую, вийшовши на пенсію, залишитися у Рівному жити. Де живу нині — сказати не можу, оскільки я керівник спецорганів. Скажу лишень, що не маю ніякого житла: ні приватного, ні державного.
«Пільги» у 150 тисяч Спосіб другий — за гроші. Без черги можна отримати земельну ділянку, оплативши проведення комунікацій до нового житла — такі умови надання землі у «неосвоєних» районах Рівного, тобто там, де лише планується створення нових житлових масивів. Таку «плату» чиновники пояснюють нестачею коштів у міському бюджеті на прокладання комунікацій. Тому насамперед розглядають кандидатури тих претендентів на земельні ділянки, які можуть заплатити 120-150 тисяч гривень для прокладання до своїх будинків дороги та інженерних мереж. Якщо таких грошей не маєш, то й статус інваліда чи ветерана війни не допоможе отримати безкоштовну землю на новій території. — Нині у місті практично немає землі, де проведені комунікації. Тому якщо людина згодна взяти участь у прокладанні дороги і комунікацій, то отримає ділянку на новому земельному масиві, — зазначив Роман Гресько. — Невдовзі ми плануємо залучити три таких масиви: Бармаки, площею 130 гектарів, Тинне — 67 та Басівщина — 76 гектарів. Насамперед залучимо менші масиви. Це планується зробити впродовж наступних двох років.
Обраним черги ні до чого Спосіб третій — використання службового становища. На останній сесії міськради депутати відразу три земельні ділянки на вулиці Ярослава Гашека виділили під індивідуальне житлове будівництво своїм рідним. Серед них батько «нашоукраїнця» Ігоря Мічуди — Володимир, дружина його однопартійця Василя Харковця — Тетяна та донька теж «нашоукраїнця» Володимира Рабінюка, яка є одночасно невісткою члена міськвиконкому Олександра Сачука, — Ілона Сачук. Усі ці люди отримали дійсно безплатні ділянки. Адже вони розташовані не у новому житловому масиві, а у вже існуючому. Тож оплачувати комунікації їм не доведеться. До речі, звернулися за ділянками, як розповів п. Мельничук, вони лише у жовтні цього року, і документів про те, що мають якісь пільги на позачергове отримання землі, в управлінні нема. Тобто виходить, що для обраних — ніяких тобі «заморочок» з чергами. Як так могло вийти і хто визначає черговість надання ділянок — з’ясувати не вдалося. Петро Мельничук запевняє, що це винятково компетенція депутатів, а голова земельної комісії міськради Руслан Мальований пояснює, що комісія черг не веде і на її розгляд подають вже готові проекти рішень щодо оформлення земельних ділянок на конкретних людей. — Моя справа тільки перевірити, чи правильно документи оформлено, — каже Руслан Мальований. — А під яким номером перебуває у черзі претендент на земельну ділянку — комісія не з’ясовує, так само як і не перевіряє його родинні зв’язки, оскільки це не входить у її компетенцію. Надавати чи не надавати земельні ділянки — вирішують депутати міськради більшістю голосів. До речі, я за рішення про виділення земельних ділянок названим людям не голосував. Що стосується черговості надання земельних ділянок, то такого поняття у Земельному кодексі не існує. Тому в питанні виділення земельних ділянок родичам депутатів жодних порушень немає.
І вдвічі вищі ціни Якщо черги на отримання землі — тепер лише формальність, то й чекати на безкоштовну землю теж марно. Виходить, щоб швидше почати будуватися, єдиний варіант для мешканців міста — купити ділянку за повну її вартість. Питання лише в ціні на землю, яка за останні роки зросла більш ніж удвічі. — Порівняно з 1999 роком ціна землі зросла у 2,44 раза, — зазначив пан Гресько. — Якщо раніше один квадратний метр коштував рівнянину щонайменше 50 гривень, то тепер — 124. А експертна ціна одного квадратного метра для виробничого будівництва нині становить від 20 гривень за квадратний метр до 80, тоді як для комерційного — від 35 до 600 гривень.
Коментарі Голова бюджетної комісії Рівненської міської ради Сергій Паладійчук: — Звичайно, родинні зв’язки з депутатами стали каталізатором отримання земельних ділянок сім’ями Харковець, Мічуда та Сачук. Адже ці люди з приходом їхніх родичів до влади почали володіти потрібною інформацією про те, що треба робити для отримання землі й куди краще звернутися. Скажімо, пані Харковець досить довго і часто приходила до мене на прийом, писала запити, добивалася землі. І я раджу всім, хто перебуває у черзі на отримання земельної ділянки, не просто подати документи і чекати роками, а щось для того робити, треба ввесь час нагадувати нам про себе. Я впевнений, якщо людина постійно добиватиметься земельної ділянки, то через років два-три вона точно її отримає. Депутат міськради Ігор Мічуда: — Ділянку під будівництво отримав мій батько. Він інвалід і його ім’я занесене до Книги рекордів України, тому має пільги. Нині батько живе зі своєю сестрою у приватному будинку, який дістався їм у спадок від батьків. Депутат міськради Василь Харковець: — Я переселенець з Дубровицького району — радіаційно забрудненої зони. Дружина — теж. Тож мали направлення з міськвиконкому на забезпечення житлом. Чому вирішив будуватися? Бо маю доньок на виданні: старшій 20, меншій — 18 років. Я — не фінансовий магнат, щоб купити їм квартири. Нині живемо у трикімнатній кооперативній квартирі у панельному будинку. Квартира наша не приватизована. Депутат міськради Володимир Рабінюк: — У вас якась вибіркова принциповість. Що ви причепилися до цієї земельної ділянки? Я не підтверджую, що Ілона Сачук — моя донька. Моя донька вийшла заміж і живе з чоловіком у приватному будинку свата. Чи вона зверталася за земельною ділянкою і чи перебувала у черзі на її отримання — не знаю. Член міськвиконкому Олександр Сачук: — Ілона Сачук — дійсно моя невістка. Як я можу від неї відхрещуватися? А з приводу ділянки… Знаєте, ви, журналісти, інколи друкуєте те, що людям не варто було б знати.
