Битва за рідну землю іде не лише на сході України. Доля української землі — у прямому, буквальному значенні цього слова — вирішується і далеко від лінії фронту, в коридорах влади. Сьогодні питання стоїть таким чином: чи залишаться українці господарями свого найбільшого багатства — української землі?
Інна Макарова
Про важливість збереження мораторію на продаж землі, збереження та відновлення земельних ресурсів розповіла читачам газети "Рівне вечірнє" член Аграрної партії Інна Макарова.
Нині закінчується дія мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. "Гарячі голови" пропонують: землю — у вільний продаж! Мовляв, у нас же ринкова економіка, а земля — такий самий товар, як і горішки до пива в супермаркеті. А власник земельного паю, мовляв, повинен мати таке саме право його продати будь-кому і за будь-яку ціну, як і на базарі, коли він продає моркву та цибулю.
Ми, аграрії, категорично проти цього. Дозволити продаж землі з 1 січня 2016 року — це дати зелене світло земельному дерибану. В умовах, коли повноцінний ринок землі не сформований (ні в плані адекватної ціни на паї, ні в сенсі функціонування законодавчо закріплених інструментів цивілізованого ринкового обігу земельних наділів), скасування мораторію зробить українця безземельним, а державу — беззахисною.
І це буде не менш небезпечно, ніж зовнішня агресія. Земельний дерибан знищить державу зсередини — він зробить те, що сьогодні не під силу будь-якому окупанту.
Річ у тім, що сьогодні адекватної ринкової ціни на земельні наділи селян не сформовано. Тобто покупець намагатиметься скуповувати паї за копійки. За умов, коли в селі практично немає іншої роботи, ніж годуватися з власного паю, селянин ризикує залишитись без джерела доходів. Копійки, виручені за пай, швидко закінчаться, а власності, яка раніше дозволяла мати сякий-такий, але постійний дохід щороку, в нього більше не залишиться. А як вміє недобросовісний орендар дурити селянина з орендною платою за паї — знають мільйони українців.
Наступне запитання: а ким буде той покупець? Вітчизняний аграрій — обмежений в обігових коштах. Кредити під 30% і без того висять на ньому непосильним зашморгом. А скасування фіксованого сільгоспподатку — непродуманий крок уряду, що боляче вдарив по селу — вже вимило з аграрного сектора мільярди. Отже, землю купить або один з кількох олігархів, які й без того володіють більшою частиною економіки України, або іноземець. Як вам перспектива, коли одного ранку в 2016-му ви прокинетесь — а всі землі навколо Рівного належать... "іноземному інвестору" з Російської Федерації?
Чи житимуть села, особливо невеликі, коли земельні паї жителів Полісся скуплять вітчизняні "феодали" або закордонні спекулянти? Чи залишиться населення наших сіл українським? А найголовніше: у чиїх інтересах такий перерозподіл ринку землі?
Очевидно, що дозволяти продаж землі зараз, в умовах військової агресії на сході, не можна навіть суто з міркувань національної безпеки. Та і в найближчі роки цього робити не варто, допоки не будуть розроблені чіткі законодавчі механізми-запобіжники проти надмірної концентрації землі в одних руках, проти втрати контролю українців над своїм головним багатством, проти скуповування паїв за безцінь.
І взагалі, перед тим як відкривати "шлюзи" вільного продажу землі, треба серйозно порадитись з народом. Ми, аграрії, виступаємо за проведення всеукраїнського референдуму з цих питань.
А тим часом уже сьогодні слід напрацьовувати законодавчу і нормативну базу для того, щоб бути готовим до майбутніх етапів розвитку ринку землі. Так, Аграрна партія України розпочала всеукраїнську акцію зі збору підписів проти зняття мораторію на продаж землі і впевнені, що думка народу у цьому питанні має бути врахована першочергово.
Але громадські акції — це лише один напрям ініціативи, щоб голос села було почуто. Для того, щоб нас почули на всіх рівнях влади, люди, що працюють на землі, повинні мати політичне представництво в місцевих радах усіх рівнів — сільських, селищних, районних та обласних. Єдиною силою, яка сповідує ідеологію аграризму (найбільша цінність — це земля, а носій цінності — людина, що працює на землі) є Аграрна партія України. Наша політична сила принципово нового типу не фінансується олігархами і не є проектом "під вибори" — маючи стратегію розвитку держави на 25-30 років і будуючись знизу догори, а не навпаки, ми ведемо до влади на всіх рівнях людей з аграрного сектора економіки. Тільки вони здатні забезпечити потужну політичну підтримку завданню державної ваги: зберегти українську землю для українців майбутніх поколінь.
