В одному із своїх зрілих, наповнених езоповою символікою творів видатні радянські письменники-фантасти брати Стругацькі прискіпались до бібліотечних книг: "Слухайте, книги, а ви знаєте, що вас більше, ніж людей? Якби всі люди зникли, ви могли б населяти землю і були б точно такими ж, як люди. Серед вас є добрі і чесні, мудрі, які багато знають, а також легковажні пустушки, скептики, божевільні, вбивці, розбещувачі, діти, похмурі проповідники, самовдоволені дурні і напівохриплі крикуни з запаленими очима. Інші з вас вселяють зневіру і занепад духу. І не тому, що вони похмурі або жорстокі, а тому, що брешуть.
В одному із своїх зрілих, наповнених езоповою символікою творів видатні радянські письменники-фантасти брати Стругацькі прискіпались до бібліотечних книг: "Слухайте, книги, а ви знаєте, що вас більше, ніж людей? Якби всі люди зникли, ви могли б населяти землю і були б точно такими ж, як люди. Серед вас є добрі і чесні, мудрі, які багато знають, а також легковажні пустушки, скептики, божевільні, вбивці, розбещувачі, діти, похмурі проповідники, самовдоволені дурні і напівохриплі крикуни з запаленими очима. Інші з вас вселяють зневіру і занепад духу. І не тому, що вони похмурі або жорстокі, а тому, що брешуть. Іноді брешуть променисто, з бадьорими піснями і лихим посвистом, іноді плаксиво, стогнучи і виправдовуючись, але — брешуть. Чомусь такі книги ніколи не спалюють і ніколи не вилучають із бібліотек; не було ще в історії людства випадку, щоб брехню піддавали вогню. Хіба що випадково, не розібравшись або повіривши. Напевно, саме тому їх так багато". У 70-ті роки, коли Аркадій з Борисом, напускаючи жанрового (фантастичного) туману, маскували подібні крамольні думки, країна жила в умовах жорсткої цензури і торжества соцреалізму. А соцреалізм, як відомо, це той різновид фентезі, який зображає не реальне, а еталонне життя, тобто те, до якого потрібно прагнути. У суспільстві тотального товарного дефіциту і гірка правда була у дефіциті. Аркадій Стругацький помер у 1991 році, так і не дізнавшись, як виглядатиме країна з дозволеною "правдою". Борис пережив брата на 20 років і з сумом переконався –"правду" начебто дозволили, але країна від того краще жити не стала. У сучасному мистецтві дозволена гірка правда має творче псевдо — чорнуха. Представники правлячої верхівки та патріотично налаштовані громадяни іноді використовують національно визначену термінологію. Наприклад, у Росії зазвичай творчо втілену правду про моральну деградацію суспільства або інші проблеми прийнято називати русофобією. Не уникнув звинувачень у русофобії і популярний останнім часом серед поціновувачів авторського кіно кінорежисер Василь Сігарєв. Його остання картина під назвою "Жити" викликала схвальні відгуки кінокритиків, була облаяна патріотами і залишилась непоміченою масовим глядачем. Подібна доля була і у попередньої роботи відомого серед артхаусної тусовки автора — картини "Волчок". Під похмурий нойз-рок композитора Павла Додонова режисер із Єкатеринбурга розповідає три драматичні історії про життя після смерті. Але перед нами не містична драма. Режисер розповідає про живих нещасних, які втратили найдорожче, що у них було — близьких і рідних. Хтось обізвав депресивну картину учня відомого драматурга Миколи Коляди репортажем із похорону. І дійсно — їсти поп-корн під час перегляду цієї стрічки навряд чи вдасться. Організм не дозволить. Смерть атакує, але життя продовжується, і найкращий режисер останнього "Кінотавра", завантаживши своїх героїв непідйомним вантажем горя, спостерігатиме за їхніми рухами. І вони, незважаючи на неймовірний тягар, будуть рухатися — жити. Борис Стругацький пішов із життя 19 листопада 2012 року на 79-му році життя. Наприкінці життєвого шляху уславлений письменник підбив підсумок власних багатолітніх досліджень: "Найбільший подвиг людства у тому, що воно взагалі вижило, незважаючи ні на що…"
