Виготовлення й використання одностроїв у всіх арміях світу суворо регламентується «Правилами ношення військової форми одягу військовослужбовцями». Це основоположний документ для всіх офіцерів та солдатів, яким вони керуються під час зміни одягу в різні сезони, за мирного та воєнного часу, — пише Тиждень.ua.
Збройні сили України керуються приблизно такими самими «Правилами ношення військової форми одягу», як і армія Російської Федерації, що походять від аналогічних радянських документів. Різниця полягає в тому, що займаються цією справою в двох країнах різні фахівці.
Якість військових одностроїв залежить від трьох базових складових: дизайну; пошиву; матеріалу, з якого виготовляються речі. Причому третє найголовніше. Тканина або шкіра, з якої виробляють форму, має при ношенні першочергове значення.
Вітчизняний зимовий камуфляж, за словами деяких військовослужбовців, які випробували його на практиці, має іншу суттєву хибу: він зроблений із штучної тканини, яка швидко спалахує. Причому це зауваження стосується як старішого українського камуфляжу типу «Дубок», так і нової «Цифри».
На взуття також чимало нарікань: за словами багатьох солдатів, наші берці (високі черевики на шнурівці) виготовлені з неякісного шкірзаму і швидко розлазяться.
Чому склалася така ситуація? У радянських та сучасних російських військових установах збереглися так звані речові управління, керівництво яких відповідає за якість одностроїв. Фахівців з виготовлення форми готують у спеціалізованих закладах — училищі або академії тилу і транспорту. В Україні під час однієї з багатьох недолугих військових реформ «речове управління» було скасовано, а його функції перейшли до управління тилу. Фахівців теж не залишилося: раніше їх готувала військова кафедра Інституту легкої промисловості, але її ліквідували. Тому коли в Міністерстві оборони України постає питання про запровадження чи виготовлення уніформи, дбають лише про дизайн та пошив. Що ж до якості матеріалів, то це, по-перше, виявляється третьочерговим предметом розгляду, а по-друге, вочевидь, може бути широким полем для різноманітних фінансових зловживань. Питання пошиву військового одягу завжди проходять через тендерний комітет, і зазвичай справа якості матеріалу там розглядається останньою.
У Росії якість матеріалу, з котрого виготовляється військовий одяг, нині на першому місці. За останні п'ять років армія РФ двічі принципово поміняла свою форму одягу. Спочатку росіяни погнались за брендами, й дизайн уніформи збройним силам розробляв відомий модельєр Юдашкін. Але уніформа від кутюр'є виявилась непридатною, і цю справу було доручено вченим з оборонної промисловості. Вони й спроектували камуфляж під назвою «Російська цифра» із принципово нового матеріалу — тканини рипстоп, яка містить армовану нитку. Порівняно з бавовною ця тканина дуже міцна, зберігає тепло й не є паркою. «Російська цифра» використовується польовими військами й має зелено-коричневі кольори. Є ще російський камуфляж «Біла ніч» біло-сіро-чорних відтінків.
2011 року в Росії було розроблено нове екіпірування «Ратник», яке включає великий комплект захисного та похідного військового обладнання. Причому камуфляж, який входить до складу «Ратника», захищатиме від осколків різноманітних вибухових пристроїв.
У війні на Донбасі російські війська переважно одягнуті в камуфляжі «Цифра» й використовують бронежилети та розгрузки власного виробництва, які мають входити в комплект «Ратник». Звісно, російська уніформа й екіпірування значно кращі за наші. Крім того, оборонне відомство РФ майже миттєво реагує на потреби своїх військ: виготовити якісь речі, наприклад зимові або тропічні маскхалати, воно може за лічені тижні. У випадку з нашим Міністерством оборони, попри те що тривають активні бойові дії, на виробництво якихось речей можна чекати місяцями. Приклад — особисті жетони, питання про які постало ще навесні. Їх першу партію наше оборонне відомство обіцяло випустити... на середину грудня.
Саме через низьку якість української уніформи наші бійці, якщо мають змогу, прагнуть купувати західні комплекти військового одягу. Передусім добре себе зарекомендували камуфляжі зі США MultiCam та їхні аналоги зі Сполученого Королівства МTP. Американські комплекти значно дорожчі, тож українці масово купують саме британські. Окрім того, камуфляжі іноземного (натовського) виробництва значно краще реагують на зміну погоди, добре витримують спеку та холод, міцні й надійні в користуванні. Взимку під американські та британські камуфльовані куртки (парки) підстібається утеплювач, який купують додатково. Саме MultiCam та МТР надійно зарекомендували себе серед українських військовослужбовців, хоч вони використовують і камуфляжі інших країн НАТО.
Узимку дуже важливим для збереження здоров'я солдата є теплий натільний одяг. У радянській армії це були бавовняні або ж байкові сорочки та кальсони. Головним їхнім недоліком був колір — білий. Крім того, такі комплекти видавали раз на сезон, прати їх зазвичай не було де, і бійці ходили в одному й тому самому бавовняному комплекті цілу зиму. Наприкінці сезону цей одяг радянських солдатів був у всіляких брудних плямах. Недоліками бавовни вважається ще й те, що вона швидше вбирає запахи й починає тхнути, а також важче висихає після потрапляння у воду. Тому в країнах НАТО використовується натільна білизна, виготовлена зі змішаної тканини — з натуральними та синтетичними домішками. Приблизно такою самою за складом є і звичайна чоловіча білизна на зиму. Натільний одяг, який виготовляється для українських солдатів, майже весь синтетичний і має чимало недоліків. Влітку багато хто з волонтерів чув сумні оповідання солдатів про «пластмасові труси», які спричиняють зопрівання й подряпини.
Нині серед волонтерських організацій стало популярним закуповувати для бійців термобілизну. Насправді термобілизна — це професійний (спортивний, рятувальний і т. ін.) одяг із певними властивостями, що не потрібні звичайному солдатові. А ціна її порівняно зі звичайною натільною або ж вовняною в рази вища. Краще придбати білизну для свого вояка у звичайному магазині або навіть на торговельних точках на базарах чи в переходах. Прості кальсони та реглани з довгим рукавом турецького чи українського виробництва можуть стати у пригоді звичайному піхотинцеві значно більше, ніж професійна термобілизна.
Звісно, якщо бюджет дає змогу, в професійних військових магазинах можна пошукати білизну, яку виготовляють для армій країн Північноатлантичного Альянсу. Щоправда, практика вже довела: натовські варіанти не сильно відрізняються від звичайних, якими взимку користуються чоловіки.
Найбільш уразливими до хвороб у демісезонний та зимовий періоди є ноги. Хоч у природі й існує зимове військове взуття, але не в нашій армії. Літні та зимові берці українського виробництва зазвичай не зі шкіри, а з якогось дивного напівкартонного матеріалу, вкритого згори спеціальним шаром «під шкірзам». У теплий час у них парко, в зимовий — холодно. Крім того, українські берці, за словами вояків, швидко розлазяться, особливо у мокру чи дощову погоду. Минулого літа деякі наші військовики намагалися замінити їх так званими тактичними кросівками (ті самі, що й звичайні, але з міцним каркасом). На практиці виявилося, що тактичні кросівки трохи заважкі, а нога в них швидко зопріває. Тож краще все-таки користуватись або берцями, або звичайними кросівками. Приблизно така сама ситуація і з зимовим взуттям. Не експериментуйте: маєте гроші — придбайте тепле спортивне взуття (наприклад, для лижників) темного чи захисного кольору. Якщо немає зайвих грошей, купіть іноземні берці (будь-які: в магазинах військового секонд-хенду їхній вибір досить великий) або утепліть ті, які є (вітчизняні).
Якщо міряти за шкалою «ціна — якість», то найкращим для утеплення ніг є дідівський спосіб — онучі. Звісно, вони мають неестетичний вигляд, їх треба навчитись намотувати, на що знадобиться певний час. Онучі можуть бути з будь-якого шматка теплого матеріалу, використовуються протягом необмеженого періоду і при правильному намотуванні захищають ногу як від холоду, так і від натертя. Бійцю можна відправити шмат теплої, але тонкої тканини, бажано з натуральної бавовни (передусім ідеться про сукно, байку тощо), а він уже сам нарізатиме собі онучі, скільки йому треба.
А якщо обирати все-таки шкарпетки, то ліпше купити дорожчі — із вмістом синтетичних матеріалів. Вони служитимуть трохи довше, ніж звичайні бавовняні. Хоча пам'ятаймо: пара онуч замінює не менш ніж 10 пар шкарпеток. Для зими знадобляться не лише звичайні бавовняні, а й плетені теплі шкарпетки. Причому для носіння всередині берців їхню підошву та місця для пальців бажано самостійно підшити якоюсь міцною тканиною — так вони прослужать значно довше.
Як і у випадку з білизною, при виборі шкарпеток чи матеріалу на онучі слід віддавати перевагу вітчизняним або турецьким виробникам і ні в якому разі не купувати китайського товару.
Війна, що точиться на Донбасі, буде виграна тією стороною, яка краще й тепліше одягне своїх солдатів.
