В усьому театральному та кінематографічному світі безсмертний твір Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» вважається одним із найскладніших для постановки. І чим рідше різні театральні колективи намагаються хоча б повторити те, про що говорив класик, тим цікавіше стає театральному або кіноглядачу, коли хтось із постановників таки береться за цей твір. І добре, коли над відомим твором працюють видатні майстри із повною віддачею для досягнення стовідсоткового результату. А коли навпаки?
Російський незалежний театр рівенському театральному глядачу повинен бути добре знайомий. Неодноразово його артисти в рамках західноукраїнських турів заїжджали в Рівне. Проекти, представлені театром, завжди базувалися на двох «китах» — відомий та улюблений всіма твір літератури та не менш улюблене обличчя кіноактора. Дев’яносто відсотків таких вистав були погано підготовленими, примітивними в художньому сенсі та балаганними проектами, де глядачу напускають в очі диму та закладають вуха божевільними, нерідко вульгарними репліками та надголосним як для театру звуком. Але відомі імена авторів творів та артистів роблять свою справу — публіка іде. «Майстер і Маргарита» в Рівному вже була восени позаминулого року. Тоді зірками вистави були Ольга Кабо та Віктор Авілов. Друге пришестя проекту відбувалося в нетрадиційному місці — кінопалаці «Україна». Мабуть, організатори хотіли зібрати більше грошей, щоправда, віддати від 30 гривень і більше за виставу погодилось не більше глядачів, ніж якби все відбувалося в драмтеатрі. Цього разу на роль головних «облич» запросили Ольгу Сумську та Олексія Жаркова («Кримінальний талант», «В’язень замку Іф»). Традиційно, один із зіркових акторів не приїхав, а тому відпрацьовувати на публіку довелося лише Сумській. Власне, на фоні «ніякої» постановки, котра представляла собою лише певні нарізки сильних моментів легендарної книги («Аннушка вже пролила масло...», «Рукописи не горять...», «Королева у захопленні» тощо), загубилася й сама виконавиця ролі Маргарити, так само, як це відбулося свого часу із Кабо. Єдине, що вдалося авторам, — так це знайти актора з дійсно містичною зовнішністю на роль Воланда. Все інше — лише слабке сценічне відтворення булгаковського тексту, який, до честі артистів, вони не забували. Самі ж десять виконавців кількох десятків персонажів — актори, одягнуті в ті ж самі костюми, що й на минулих проектах, та троє артистів ще більш непереконливого балету. Іноді ця суміш імпровізованих жартів, вереску та балагану викликала бажання піти до бару, де з більшою користю можна було провести час до завершення так званої вистави, або поїхати додому — щоб встигнути на черговий серіал. А краще — взяти до рук ту саму книгу, щоб зрозуміти: халтура і геніальність — речі несумісні. Натомість Ользі Сумській грати у проекті, за її ж словами, подобається, і містичні акторські забобони щодо «Майстра та Маргарити» її зовсім не лякають. (Нагадаємо, що відомий актор Віктор Авілов помер після того, як відіграв багато вистав в Україні у ролі Воланда).
