«Прилетит к нам волшебник в голубом вертолете и бесплатно покажет кино…». Можливо, саме на чарівника розраховували чиновники, коли бадьоро рапортували про чергове підвищення заробітних плат і соціальних виплат, відірване від реальних результатів і показників економічного розвитку країни. Перша хвиля просто-таки обвального підвищення цін практично «на все» обрушилася на країну восени минулого року, що, втім, як показав час, було лише першим тривожним дзвіночком. Те, що «безкоштовного кіно» не буває, повною мірою підтвердив січень 2008 року, який став провісником другої хвилі практично тотального підвищення цін передусім на продовольство.
Автору вдалося проаналізувати обновлені січневі прайс-листи низки великих оптово-торгових фірм. Вдалося також ознайомитися з листами-попередженнями підприємств — виробників харчових продуктів про плановане підвищення цін. Звісно, виробники харчових продуктів проводять різну цінову політику: одні підвищують ціни відразу ж, інші якийсь час допрацьовують «на залишках», тобто не квапляться міняти цінники, користуючись раніше закупленою сировиною. Відповідно жителі деяких регіонів можуть і не відразу помітити тотальне подорожчання продуктів. Однак місяцем раніше чи місяцем пізніше, але виробники продуктів почнуть дружно рухатися в напрямі значного підвищення цін на свою продукцію. Ще раз підкреслимо, даний матеріал грунтується на цифрах, за якими тільки нині «закуповуються» великі оптовики, тому до роздрібу цінові зміни поки ще повною мірою не дійшли.
Прощавай, дешевий харч! Низка найбільших підприємств країни нині підвищують ціни на: печиво — на 15%; цукерки — на 5—7%; м’ясні, ковбасні вироби — на 15—20% (протягом останніх двох місяців); сірники — на 3%; популярні сорти кави та чаю — на 5—10%; макаронні вироби — на 10%; морозиво — на 20—30% (протягом останніх місяців); соки деяких виробників — на 8%; майонез, маргарин — на 10%; олія — на 20% (навіть не віриться, що в серпні 2007 р. літр олії коштував близько 5 грн.); «народні» рибні консерви кілька-шпроти — на 10—20%. Подорожчали також кола—фанта, орбіт-дирол і снікерси — на 10%. Отримано листи-попередження про можливе підвищення цін на: шоколад — на 14%; деякі популярні види круп — на 20%; кури — на 6%. Окремим рядком йде звичайний чорний перець, відчутне подорожчання якого очікується через неврожай в Індії. Приємних новин не так уже й багато. На гривню за кілограм дешевшає масло, позначається вплив сезонних чинників. Без змін — сири, деякі сорти восени подорожчали на 50—60%. Застигли ціни на більшість видів морепродуктів і тушонки. Когось засмутить, а когось обрадує новина про подорожчання алкоголю на 10—20% і майже всіх видів сигарет на 10—25 коп. за пачку. Із урахуванням уже зафіксованої планки січневої інфляції в 2,9% (таке спостерігалося вісім років тому) можуть вийти «веселі» річні дані. Безумовно, високооплачувані верстви населення, скоріше за все, не помітять того, що особистий гаманець «полегшав». А от тим, у кого заробіток недотягує до середньостатистичного, і пересічним пенсіонерам доведеться нелегко в умовах, коли ціни в країні відв’язалися. Адже отримана з бюджету готівка не відповідає існуючій на ринку пропозиції. Частково зростання цін у країні пояснюється глобальними чинниками: неврожай зернових у світі, збільшення споживання молочних продуктів у країнах Південної та Східної Азії, зменшення запасів продуктів на складах багатьох країн ЄС, дорожчання енергоносіїв, розширення через це виробництва біопалива з рослинної сировини. Все це вже призвело до рекордної за всі роки існування європейської валюти інфляції в єврозоні, котра, за повідомленнями європейської агенції Eurostat, за 2007 рік становила 3,2%. Тенденції, як бачимо, схожі, ось тільки проблеми жителів ЄС і наших співвітчизників дещо іншого рівня. Річ у тім, що громадяни країн Західної Європи, котрі мають високі доходи, витрачають на продукти не більш як 10—15% сімейного бюджету, трохи вищий цей показник у центральноєвропейських країнах. Між тим, не секрет, що у нас досить багато домашніх господарств, у котрих ввесь сукупний заробіток витрачають на їжу.
Знову інфляційна спіраль З одного боку, не підвищувати заробітних плат не можна, оскільки їх середній розмір (в еквіваленті близько 300 дол.) сприяє тому, що країна от уже багато років є постачальником кадрів для багатьох країн світу. З другого боку, істотне відставання зростання продуктивності праці від темпів зростання заробітних плат, якщо економічна політика буде незмінною, безальтернативно призведе до нових цінових сплесків. І тоді тотальне подорожчання продуктів, яке трапилося в Україні двічі за останні півроку, здаватиметься нам дурничкою. Неінноваційний шлях розвитку економіки — це шлях у нікуди. Можна успішно перевиконувати податкові та митні плани, та тільки проблеми це не вирішить. Можна продати ще кілька підприємств на чесних конкурсах, але надходження від цього продажу, якщо їх не спрямувати на реформи й інновації, довгострокової користі також не принесуть. Ефект дешевої й кваліфікованої робочої сили, який тривалий час витягує і темпи зростання, і нашу економіку в цілому, зникає. Додамо до цього перманентне збільшення частки енергоресурсів у собівартості продукції і не досить ефективні програми енергозберігання. Виходить замкнуте коло: зростають зарплати — зростає і попит. Якщо зростання зарплат не відповідає збільшенню темпів продуктивності праці, виробник, бажаючи зберегти прибуток, постійно підвищує ціни, відповідно зростає інфляційний показник. Зростання цін стимулює подальше підвищення зарплат і соціальних виплат. У результаті знову зростають витрати на виробництво продукції, скорочується прибуток. Топ-менеджмент деяких підприємств починає замислюватися, а чи є сенс в таких умовах нарощувати виробництво і чи не простіше законсервувати все на поточному рівні? Отже, починають падати і темпи розвитку виробництва. Випереджальне зростання зарплат і бюджетних витрат. Інфляція. Зниження продуктивності праці. Скорочення конкурентноспроможності. Збільшення частки імпорту. Все, коло замкнулося. Інфляційна спіраль готова: зростання цін — зростання зарплат — і знову зростання цін.
Нацбанк проти кредитів? У НБУ не так вже багато можливостей серйозно впливати на інфляцію, оскільки зростання цін викликане передусім немонетарними чинниками. В таких умовах заходи для «зв’язування грошей» особливого результату не приносять. Втім, недавно чиновники-фінансисти прозвітували про операцію зі стерилізації грошей шляхом збільшення коштів на казначейському рахунку НБУ. На початку року на казначейському рахунку уряд мав 4,4 млрд. грн., нині — уже 9,5 млрд. грн. Кажуть, що тепер ці гроші не тиснуть на споживчий ринок, інакше інфляційний удар був би ще відчутнішим. Окрім того, наприкінці минулого року збільшено ставку рефінансування з 8 до 10%, здійснено продаж Нацбанком своїх депозитних сертифікатів та ін. Між іншим, 10-відсоткова ставка рефінансування була востаннє встановлена ще в серпні 2002 р. Головна фінансова установа країни пішла на такі безпрецедентні заходи в надії, що банки значно підвищать відсотки за іпотечними і споживчими кредитами для населення. Відповідно, бажання у населення брати кредити зменшиться, і на споживчому ринку країни до обміну на товари буде пред’явлено менше грошей. Вітчизняні банкіри вирішили цю проблему безболісно, вони просто підвищили депозитну винагороду для фізичних і юридичних осіб на внутрішньому ринку й активізували зусилля для отримання кредитів за кордоном на зовнішніх ринках. Отож відносно дешевих грошей менше не стало, і зусилля Нацбанку багато в чому виявилися марними. Зростання позик триває, ще більше розганяючи інфляційний експрес.
Три кити, котрі утримують економіку 1. Надходження від приватизації — це джерело, яке рано чи пізно вичерпається. І бажано, щоб кошти, виручені від продажу Одеського припортового й «Укртелекому» не були б просто роздані, а використовувалися для розвитку національної економіки на інноваційній основі. 2. Зовнішня кон’юнктура на українську експортну продукцію (метал, хімія) залежить від того, чи буде компенсоване уповільнення темпів розвитку американської економіки апетитами економік країн, що розвиваються — Китаю, Бразилії, Індії. У разі зниження світових цін на метал і прокат (прогнози для країни поки сприятливі) українська економіка опиниться в ножицях, коли метал дешевшає, а газ дорожчає. 3. Ще однією опорою є грошовий потік ззовні від українців-заробітчан, за неофіційними оцінками, він становить астрономічну суму в 20—30 млрд. дол. щорічно. Водночас названі три кити створюють три основні ризики для національної економіки. Так, «зелені» мільярди від експорту та заробітчан уже надули колосальні бульбашки на ринках нерухомості та землі, луснути які можуть навіть і без форсмажорних обставин. Крім того, удаване благополуччя відвертає увагу від потреби термінового переведення вітчизняної економіки в інноваційне русло, відсуває на другий план модернізацію виробництв, впровадження енергозберігаючих технологій і підвищення конкурентноспроможності.
Життя не за доходами Головна ж причина загрози кризи в країні — «життя не за доходами». Це стосується всіх — і уряду, і домогосподарств, і приватних компаній, і банків Корпорації та населення накопичують занадто великі борги, в кінцевому підсумку шляхом позик за кордоном, оскільки агресивне зростання банківських кредитів фінансується передусім за рахунок збільшення зовнішніх позик наших фінансових установ. Позикові гроші вкладають у бізнес-проекти, скуповування нерухомості та землі. Нагадаємо, що в період азіатської кризи 1997—1998 рр. приватні компанії та банки Таїланду й Індонезії також мали великий закордонний борг й обидві країни, як і Україна, прив’язували свої національні валюти до американського долара. Розв’язка почалася, коли у багатьох азіатських компаній з’явилися проблеми з поверненням кредитів банкам, у результаті чого деякі з фінансових установ стали банкрутами. За твердженням Fitch Ratings, зовнішній борг України 2007 р. порівняно з 2006-м збільшився з 51,0 млрд. дол. до 61,5 млрд. дол. Чи підстьобне світова криза інфляцію в Україні? Чи залишиться продовольчий ринок основним генератором підвищення цін? Чи принесуть стабільність гривні в жертву заради незначного зниження інфляційних процесів? Чи будуть третя, четверта і наступні цінові хвилі, чи ж інфляцію вдасться приборкати принаймні у рамках нинішніх прогнозів? Точної відповіді немає.
