На Рокитнівщині — по-особливому був щасливим день для всіх: там нарешті обійняли воїна Руслана Бабенка.
Понад два роки тиші. Два роки, коли кожна молитва рідних була за те, щоб він просто був живий. Важко уявити, через що довелося пройти захиснику. Але його очі говорять самі за себе — у них незламність, яку не зламали стіни неволі, і та втома, яка нарешті змінюється спокоєм рідної домівки.
Його звільнення з російського полону відбулося у березні цього року — після тривалих і тяжких днів неволі, які він витримав із гідністю та незламністю.
– Дякуємо, Руслане, що витримав усе і повернувся. Дякуємо небу за почуті молитви і всім, хто наближав це повернення. Пишаємося і розділяємо цю безмежну радість. Дякуємо кожному, хто сьогодні прийшов, щоб обійняти, підтримати й подякувати нашому Герою. Ваша присутність показала Руслану: його чекали, його цінують, його люблять, – йдеться у повідомленні Рокитнівської селищної ради.
А у Сновидовичах зустріли звільнених із полону наших Захисників: Микола Масовець та Євгеній Гуз повернулися до рідних домівок.
На прохання захисників земляки утрималися від гучних урочистостей, надавши хлопцям можливість спокійно розпочати процес адаптації у колі найближчих.
– Ми безмежно пишаємося мужністю та силою духу Миколи та Євгенія. Сьогодні наше спільне завдання як громади — забезпечити воїнам максимальну підтримку та повагу, – заявили у селищній раді Рокитного. – Щиро бажаємо нашим Героям відновлення сил та міцного здоров’я. Дякуємо за захист!
