Тут можна було порозмірковувати щодо самих циган, які вперто живуть у двадцять першому столітті як у шістнадцятому, спростовуючи цим наукові теорії щодо неминучості цивілізаційного розвитку людства. Але про це пізніше – поспішати нікуди. Цигани і через сто років житимуть так само, як і тепер. Мене інше цікавить – як розуміти повернення циганських шахраїв, злодюжок та попрошайок на старі місця «роботи» після того, як всі вони миттєво втекли у лютому 2022-го до словацького та угорського кордонів і не висовувались звідти довгими місяцями? Чи значить це, що циганський інтернаціонал про щось знає і тому вже не боїться таборувати у Києві та його околицях?
Відповіді на це запитання я не знаю. Але дуже хотів би щоби було саме так. Щоб повернення циган означало для Києва та інших українських міст остаточне повернення до мирного життя з усіма його проблемами. Життя із продажними чиновниками і суддями, з безкарними бандитами і розбещеною поліцією, з п’яничками та волоцюгами і так далі. Аби лише це життя було без к@ц@пів. А з циганами ми вже якось порозуміємось…
