Сестри Тельнюк на естраді вже років чотирнадцять. За цей час вони встигли випустити чотири власні альбоми, добряче попрацювати для української діаспори в Канаді, успішно виступити на ранніх «Червоних рутах» та ін. Одним з найвідоміших останніх проектів сестер була участь у виставі театру ім. Заньковецької «У.Б.Н.», до якої спільно з авангардною рок-групою «Всяк випадок» був написаний «саундтрек». Разом з акторами львівського театру сестри Тельнюк два роки тому й відвідали Рівне. Цього разу вони приїхали, щоб виступити в міському Будинку культури. Власне, для таких виконавців це був занадто великий зал — самі сестри про це казали, маючи на увазі специфіку музики, яка в сучасних умовах більш підходить під клубний формат. Глядачів було небагато, що врешті-решт, значення й не мало. Галина (автор слів) та Леся (автор музики) представили слухачу програму з мелодійної, але досить непростої різножанрової музики (тут і етно поєднано з рок-мотивами, блюз — з реггі-імпровізацією і т.д.) в поєднанні з вишуканою інтелектуальною поезією — тут, окрім власних слів, використовувалися твори Стуса, Антонича, Симоненка.
— Наші концерти не для широкого загалу, — впевнені сестри Тельнюк. — Музика розрахована на вузьке коло слухача, має відбутися діалог, інтимний діалог, поєднання взаєморозуміння. Слухач на концерті має працювати — це не розвага, а робота над собою. Кожен має зазирнути в себе. Кожен завойований глядач для нас важливий. Для нас кожен концерт — це свято.
Останнє висловлювання легко доводилось на самому концерті — кайф від музики отримували не лише глядачі-гурмани, а й самі музиканти, що було добре видно з міміки, самої гри. Щодо глядача, то, здається, тих, кому музика сестер Тельнюк не сподобалась, не було. Майже не було.
