Олександр із Дубровиці — звичайний хлопець, який до війни жив цивільним життям і працював на будівництві. Починав підсобником, а з часом виконував обов’язки бригадира.
У 22 роки він свідомо підписав контракт зі Збройними силами України. Каже, рішення не було спонтанним — думав про це давно. Зараз Олександр проходить базову загальновійськову підготовку: вчиться дисципліни, роботі зі зброєю, тактиці та взаємодії в підрозділі.
Серед побратимів отримав позивний «Малий» — через невисокий зріст. Жартує, що в окопі швидше знайде укриття і викопає меншу яму.
Вдома на нього чекають батьки, брати та сестра. Спершу рідним було важко прийняти його рішення, але тепер головне побажання одне — щоб повернувся живим.
Для себе Олександр одразу обрав піхоту й посаду стрільця. Каже, саме піхота першою зустрічає ворога і тримає позиції. Це найважча, але необхідна частина війська.
