Мати досвідченого секретаря судового засідання для молодого судді – це неабияка підтримка, вважає голова Дубенського міськрайонного суду Олександра Жуковська. Такою історією, що трапилася в її практиці багато років тому, ще й на Великодні свята, вона поділилася на своїй фейсбук-сторінці:
– Якось я розглядала справу про долю однієї церкви. Між собою боролися представники різних патріархатів і навіть для досвідченого судді це було б неабияке випробування. Я ж була молода, худенька ще, маленька зростом і люди місцеві поки не дуже сприймали мене як суддю. Та розуму мені вистачало завжди, і ту справу я вибудувала стратегічно. Перш за все, я пішла до іншого судді і попросила дозволу взяти на цю справу найдосвідченішу секретарку судового засідання: нашу Марину Ігорівну. Бо зі мною працювала на той час хоч і професійна молода дівчина, але вона лише вийшла з декрету. Тому я переживала, щоб у неї не здали нерви в цій справі після недоспаних ночей з маленькими дітками і мені треба було, щоб склад суду виглядав потужно, аби люди в залі зайвий раз подумали, чи варто втручатися в процес. А Ігорівна виглядає та є дуже впевненою жінкою. Марині Ігорівні я пояснила складність ситуації і вона сказала: «Не переживайте, в залі буде порядок. І не з таким розбиралася».
По-друге, я пішла до голови суду та розповіла, яка резонансна справа надійшла мені в провадження і що потребую про всяк випадок силової підтримки в залі. Ця історія була в той час, коли суд ніким не охоронявся і ще не існувало служби судової охорони. Голова суду подивився на мене і видав: «Слухай, вони ж нам суд можуть рознести! Давай виставимо тобі столи і апаратуру на поріг суду, розглядай там справу, а люди хай на площі дивляться!»
Це було смішно, як уявила таке народне правосуддя. Але справа в тому, що я не змогла би в таких умовах контролювати хід судового розгляду, тому цю оригінальну ідею ми відкинули. І зійшлися на тому, що поліція нам надала пару екіпажів під суд для охорони порядку, а в зал зайшло кілька перевдягнутих як звичайні відвідувачі спецпризначенців, які за потреби при моїй команді зупинили б сутички. Я запевнила колегу, що зал суду триматиму під контролем і все буде добре.
І по-третє, це була справа з релігійним підтекстом. Тому я спеціально перше засідання призначила на Благовіщення, а розгляд справи по суті на другий день Великодня. Мій досвід підказував, що у світлі пасхальні дні істинно віруючи люди не допустять сутичок, яким би складним та болючим для них не було питання, що вирішує суд.
В час, призначений для розгляду, до суду підʼїхало кілька автобусів з людьми. Всі нарядні, в вишиванках, з плакатами, священники в рясах. Судові розпорядники доставили лавки і стільці в нашу найбільшу залу судових засідань. Ігорівна завела людей в зал і розсадила представників конфесій-опонентів по різні сторони. Також вона запитала, хто свідчитиме, піднявся ліс рук, бо всі хотіли виступати, але Марина Ігорівна сказала, що час суду не безмежний і їм треба вибрати по три людини з кожної сторони, які найкраще представлять позицію, і саме їх приведуть до присяги. Так і зробили.
Я зайшла в зал під супровід голосного «Встати, суд іде!» і сказала людям: «Христос Воскрес!», а у відповідь почула від сотень дружнє «Воістину Воскрес!» Засідання було напружене, але минуло добре. Люди були почуті. Суд залишився цілим. Підтримка силовиків не знадобилася. Рішення було ухвалене і проголошене.
Марина Ігорівна відпрацювала в суді 44 роки. Минулої весни ми всім колективом вітали її з виходом на заслужену пенсію, а цьогоріч вона вперше майже за півстоліття святкує свій День народження поза судом. Як і колишній голова суду. Тож я вітаю обох з Днем народження і бажаю здоров’я та щастя! І окремо хочу сказати дорогій нашій Марині Ігорівні від себе та всього колективу: дякую Вам за роки, які ви присвятили суду, за добросовісне відношення до праці, терпіння, любов до людей, підтримку в складних ситуаціях, і витримку. Адже 44 роки пропрацювати в суді далеко не кожен зможе – це свідчить про справжню відданість. Це не робота, а покликання. В ці світлі Великодні дні бажаю читачам мудрості, витримки і нехай все буде добре в житті ваших родин та України.
